Північна Корея та Китай будуть нарощувати ядерний потенціал, спалюючи його зі штучним інтелектом і швидко просуваючи неконтрольовані технології в Космос.
У Північної Кореї майже 1,5 мільйонна армія з 4 млн резервістів. Майже 2/3 її бойових спроможностей в демілітаризованій зоні на кордоні з Південною Кореєю, з якою Ин розірвав договір про ненапад і денуклеаризацію півострова.
В КНР майже 2,5 млн професійних сил, а в Росії вже 1,5 млн солдатів і офіцерів. Мілітаризація цих трьох союзників, які підтримують стратегію глобальної війни нового типу і розхитують світ, відбувається швидкими темпами.
Вони діють, як союзники, все інтенсивніше координуючи свої дії й формуючи спільну воєнну політику. Зустрічі президентів, глав урядів, міністрів оборони та керівників Радбезів та міністрів іноземних справ, під різними приводами, стають максимально інтенсивними.
В центрі – Росія, завдання якої відволікати США і НАТО від стратегічних плацдармів Китаю і Тайваню. І не тільки в Індо-тихоокеанському регіоні. Йде інтенсивна обробка Моді з метою вивести Індію з британо-американського мейнстриму. Всі зусилля зосередженні не на Ізраїлі й Близькому Сході, а на Україні і європейському континенті.
Мета – розколоти трансатлантичну єдність, підігруючи Трампу, популістам, правим і лівим політичним ультрас, не допустити воєнної консолідації Європи й зміцнення політико-економічної єдності.
Проксі Москви Орбан з маленькою Угорщиною показує ефективність стратегії розколу крихкого європейсько-політичного конгломерату. Тому російська війна проти України, Європи й США може тривати ще довго.
Китайсько-бразильський проект дипломатії війни «Друзі миру», безкоштовний і солодкий наркотик для псевдопацифістів, вічних нейтралістів, ідеологічних біженців і нарочито стомлених, яким байдуже війна в Україні, доля древнього європейського етносу та його держави.
Китай все частіше виступає бенефіціаром війни Росії в Україні, постачаючи йому ледве не 2/3 всього для її продовження.
Певною мірою, його стратегія ідентична байденівський – не допустити воєнної поразки Росії, яка з високою вірогідністю призведе до її розпаду на невизначену кількість держав. Ядерних.
Деякі з них можуть стати Північною Кореєю, захищаючи свій суверенітет ядерною зброєю. Сумнівна логіка, якщо згадати ядерне роззброєння України.
Тоді рішення українських псевдопатріотів і недолідерів про відмову від ядерної зброї було прийнято, якби, з причини неможливості обслуговування ядерного арсеналу, особливо ракет на рідинному паливі, і управління ними, бо всі коди запуску і протоколи використання ядерних бомб були лише у Москви.
Тим більше, Китай міг би отримати легітимну юридичну можливість повернути величезні колишні свої території на далекому сході, які Російська імперія відібрала у династії Цін в 19 столітті. Айгунський договір 1858 та Перша Пекінська конвенція 1860 року.
Найгірше, що Пекіну і Москві вдалося втягнути у конвеєр війни проти України Індію, яка не тільки платить за російську нафту, але й все частіше і більше постачає їй електроніку, станки, обладнання і метали для продовження війни.
Захід ще не знайшов альтернативу таким спірним діям, маючи залізобетонне усталене міжнародне право заборони будь-яких форм воєнної підтримки агресора і притягнення таких воєнних співучасників до відповідальності. І хоч інститути ООН напівмертві, напівлежачі, але її основні трибуни залишаються відкритими для більш рішучих дій української й дипломатії союзників.
Пасивна активність західних демократій, даремне вичікування якихось змін, що прийдуть самі по собі, обережність людей із завʼязаними очима в темній кімнаті, лише розпалює гонку озброєнь і прискорює входження в епоху нового типу глобальної війни, коли будуть діяти тисячі фронтів на кордонах і всередині ще вчора благополучних держав.
