"Україну створив Ленін" (цитата з промови кращого друга російських істориків Путіна В. В.)
Рівно 835 років тому у зв'язку зі смертю правнука Володимира Мономаха, Переяславського князя Володимира Глібовича у літописі вперше з`явився топонім "Україна", яким автор позначив Переяславську землю. До народження Леніна залишалося 683 роки і 4 дні.
До заснування Москви залишалося приблизно 80 років, бо отой 1147-й, що в літопису, "притягнуто за вуха", або навіть сфальсифіковано через пізнішу "вставку". Бо, як зазначають сучасні дослідники, під час перепису населення улусу Джучі (1259) поселення Москва не згадується, а з'являється лише у наступному перепису (1272).
Але назва Україна існувала і до згадки про Володимира Глібовича. Просто у істориків існує закон - вважати датою виникнення, заснування, побудови чого першу писемну згадку. Очевидно, що її не літописець вигадав у той самий день, коли писав про смерть князя.
І пізніше (1213, 1280 і 1282) топонім Україна вживався як паралельна назва власне Руси, її ядра. Того, що ще радянські історики називали "Руссю у вузькому сенсі". Це Київське, Переяславське та Чернігівське князівства. Вони тоді були куди більші за сучасні області - Київщина простягалася на Захід аж до верхів`я Південного Бугу і за Случ.
Решта земель Руссю не вважалася: Муром, Суздаль, Ростов, Новгород, Турів, Полоцьк і навіть Смоленськ. То були "землі", тобто колонії Руси. Це так само, як у Римській імперії - був Малий Рим, де жили ГРОМАДЯНИ Риму, й були колонії, провінції, де мешкали римські ПІДДАНІ, тобто платники податків: Іллірія, Галлія, Юдея, Британія тощо.
Це чітко відображено у тих таки літописах:
- Новгородський: "Літо 1149. Іде єпископ Ніфонт із Новгорода в Русь";
- Суздальський: "Літо 1155. Юрій іде із Суздаля на Русь і прийде Києву".
І що б там вони в угарі рашизму не вигадували про Леніна-Сталіна; австрійський Генштаб; про "русскую Палестину" і про те, що "русскому языку два миллиона лет" - це до людей у білих халатах, а істина незмінна.
"Товарищ путин, вы большой ученый..."(С).
