Так повелося, що свята в Україні не відзначають без випивки і, судячи з фрази, яку приписують святому Володимиру «Веселощі Русі єсть пити», ця традиція налічує мінімум тисячу років. Звісно, хтось одразу зауважить, що це погано, бо алкоголь – зло. І ми не будемо сперечатися. Можливо, що і зло, але історія складається з добра і зла, з гріхів та чеснот і часто саме гріхи є таємною пружиною, яка рухає історичний процес.
От взяти, наприклад, гроші, а точніше, жагу грошей. Ну хіба це добре? Але саме ця жага штовхала імператорів на нові завоювання, а торгівців на відкриття нових континентів. Чи то згадаємо зброю – ну, однозначне зло. Проте історією зброї займаються десятки, якщо не сотні істориків і сотні, якщо не тисячі реконструкторів.
Те саме і з напоями – хмільними та безалькогольними. Вони супроводжують людство практично з його колиски. Шумери, єгиптяни, китайці, греки, римляни – усі любили випити, і українці тут не є якимось винятком. А часто саме напої ставали візитівкою націй. Вино – французів, пиво – німців, віскі – шотландців, джин – англійців, текіла – мексиканців.
