Хотілося б зараз позловтішатися щодо Мінських угод, на критиці яких, в тому числі, постала сьогоднішня влада.
Саркастично сказати про те, що карма is the bitch і завжди повертається. І що тепер нам нав'язують "Мінськ-3" на набагато гірших умовах.
Але ніфіга не смішно. І навіть не саркастично.
Власне, відбувається те, про що постійно торочив ці роки.
Бездарне і безвідповідальне управління на кожній розвилці забирало в нас частину суб'єктності.
А Міндічгейт забрав у нас останній аргумент - апеляцію до "останнього бастіону демократії", завойованого кров'ю кращих людей країни.
І треба не забувати, чому ми опинилися в цій точці вибору без вибору.
Все, що зараз відбувається - закономірна і логічна епітафія останнього політичного циклу та його очільників.
