В США є правило - оприлюднювати інформацію з поля бою не можна протягом КІЛЬКОХ ДНІВ після бою. Під час війни в Іраку мораторій на поширення безпосередньої інформації щодо наслідків бою був дві або навіть ТРИ ДОБИ. Питанням повідомлення втрат займається окремий відділ аналізу втрат Defense Casualty Analysis System.
Чому? Тому, що озвучення інформації про наслідки\результати бою (особливо того, який ще не закінчився), це:
1. це є вплив на бій - ворог знає про результат його дій.
2. це деморалізація родин військових, які раптом отримують інформацію, що їх рідні могли загинути.
3. це можливість відповідним службам військових вчинити ряд процедур як слідчих, так і психологічних для подачі інформації так, щоб це не додавало наслідків до того, що вже є. При чому як рідним, так і суспільству, так і інтересам держави.
Під час Другої Світової листи рідним загиблих американських вояків про те, що їх син чи чоловік були вбиті, писали ледь не від імені глави держави. Але не зі шпальт газет і радіо.
В Ізраїлі є практично непорушне правило, що про загибель вояка НЕ ПОВІДОМЛЯЮТЬ допоки про факт загибелі не повідомили родину. Тобто рідні дізнаються першими. Для публічного інформування використовуються фрази "тяжкі бої" або "жорстокі бої". Коли в медіа звучить така фраза , суспільство розуміє, що в якійсь бойовій ситуації є втрати, не виключено, що незворотні.
І навіть якщо офіційні процедури недосконалі, то треба не мати клепку в голові не триматися цих елементарних правил. Словом, у кого словесне нетримання заради хайпу - мудаки ви, хлопчики і дівчатка.
Загиблим - R.I.P.
Що відбувається в родинах усієї бригади, тут навіть боюся уявити.
