- Хвороба на рак родини Маргарити Симоньян;
- Пожежі в Сибіру в 2025 році;
- Повінь в Дагестані цими днями.
Чому: одна справа, коли росіяни отримують відповідь від конкретних дій ЗСУ, як то удари по портах та нафтобазах. Це технічні дії, які ми можемо запровадити, маючи певні можливості. Матимемо - будемо. Інша справа, коли справедливість несуть природні сили або доля, або карма, або Бог (як хто це назве).
Багато пропагандистів нацистського режиму були притягнуті до відповідальності на Нюрнберзьких процесах. Слухаючи свого часу те, що мелять Симоньян і її покійний чоловік, а також ті російські пропагандисти, які ще живі та працюють на відбілення агресії проти України, я була шокована рівнем цинізму. Нажаль, маю сумніви в якихось щодо них процесах. Я маю сумніви щодо процесів над самим путіним. Немає оголошеної війни = не буде офіційного її закінчення = не буде офіційних репарацій = не буде процесів по типу Нюрнберзького над російськими вбивцями. Скоріше за все - так. До когось ми дотягнемося, по чомусь завдамо ударів, а когось карає саме життя й природа. Але це скоріше диво і співпадіння.
Після підриву росіянами Каховської дамби стало відомо про десятки загиблих українців, але справжні цифри можливо ніколи не стануть відомими - бо велика частина злочинів залишились на окупованій частині Херсонщини. Велика кількість жертв залишились там же. Росіяни мають час почистити наслідки, закопати кістки, зрівняти з землею місця скоєних злочинів. Зараз, коли я натрапляю на відео з Дагестану, де вода зносить будинки та автівки з цивільними, а на фоні заклик співчувати - ну про що це? Нащо корчити з себе жертв?
Білгородські діти беруть участь в танцювальних фестивалях, супроводжуючи свій виступ кадрами з Бєлгорода, пов'язаними з війною. Щоб показати свої реалії? Щоб їм поспівчували? Багато росіян досі не знають, що Бєлгород входить до складу росії, доречі. Їм байдуже.
Те саме питання: а хто ж це почав? І кого ви звинувачуєте?
Ми не зможемо покарати всіх винних. За Бучу, за Херсонщину, Сумщину, Харківщину, Одесу, Київ і всі інші міста, де наші люди, наші діти горіли заживо, тонули в штучно створеній росіянами повені; повільно або швидко закінчували життя в темряві й холоді під руїнами будинків, на дитячих майданчиках тощо. Зв'язані за спинами руки, побиті струмом тіла, відрізані пальці й геніталії, кулі в потилиці - цей сюреалістичний і реальний водночас жах вже стався, як факт. Ніхто наших людей не поверне до життя. Отже, Рубікон пройдений, і назад вороття немає.
За всі злочини в світі є ціна. Проте не завжди вона очевидна і сплачена одразу. Говорячи про росіян, я з одного боку бачу непокараність більшою мірою. І вони вважають, що такими й залишаться. Але ціна, яку вони сплатять навіть за відсутності очевидного й прямого покарання, може бути ще більшою. Ще жахливішою, адже буде нехай повільною, проте незворотньою.Це як зовні ти можеш залишатися живий, але всередині ти давно напівзгнилий труп. Без майбутнього, репутації й гарантій, що твоя так звана держава є справжньою. Бо вона нею не є.
А пожежі й повені будуть продовжуватися, бо немає грошей на будівництво нових дамб, захисних споруд. Немає грошей на заміну важливих комунікацій. Немає грошей на медицину й якісну освіту. Все буде тільки погіршуватись, поки росію не заллє потік тої жахливої субстанції, яку вона й створювала всі роки свого існування: ненависті, злоби, невпевненості, комплексів, заздрості.
P.S. Доречі, Дагестан. Першість за кількістю загиблих в Україні. Їх загинуло в нас більше, ніж бурятів. Нас не хвилює, які причини того, що вони йдуть на убій. Це вже точно не має значення.
