Я не вважаю правильним критикувати абсолютно все, бо заспокоїти населення - це теж потрібно. Ось тільки до кого він зараз звертався?
Його електорат не бачив вторгнення й в 2014-му. Здебільшого не бачить і сьогодні. В нічних клубах гучна музика - і виборцям Зе війну не чути. В ресторанах тепло і затишно, на концертах смішно й весело. На відпочинку в Буковелі чи закордонному курорті інший фон, і там зовсім нічого про союзників, й про загрози, й про втрати. Чи почули вони Зеленського? Не думаю. Бо для такої категорії населення війни не було і не буде, доки їх особисто не довбане вибухом.
Нажаль, це риса не українців, як би нам цю "хату скраю" не приписували. Це риса малоросів, яким байдуже. І якщо українці - це нація, яка здатна об'єднуватись (подивіться, хто прийшов підтримати Пороха, які політичні сили, попри свої амбіції, все ж таки здатні мислити розумно), то малороси - це не зовсім наше. Це продукт експерименту над українцями радянської влади.
Заспокоювати саме українців закликами не панікувати немає сенсу. Хто панікує? Тут люди вже давно працюють - хто волонтер, хто на фронті, хто виходить на мітинги, хто як мінімум зосереджується і планує своє майбутнє не з заплющеними очима. Хтось вчиться заробляти більше і бути підготовленим. Хтось вчиться стріляти на полігонах. Хтось проходить курси медичної допомоги. Хтось скидується військовим на необхідне.
Кого він заспокоює?
З деякого часу у нас що є "презЕдент", що його немає - ніякої різниці. В багатьох аспектах Україні було б легше, аби він не заважав.
А на рибалку та шашлики ми й так поїдемо. Коли переможемо.
Вірю ЗСУ, шаную героїв, дякую волонтерам, пишаюсь небайдужими.
P.S. Вчора почула, як в спортивному клубі малеча по 9 років зі знанням справи, типу "дорослі", обговорюють нікчемну Росію, та як їй "надають по яйцям Україна та США". Я сама в шоці). Те, що й наші підлітки співають "батько наш Бандера" - вже не новина. Харків, січень 2022 року.