Але був він дуже неслухняний та шкодний. У підлітковому віці взагалі перетворився на суцільний жах, батьки зовсім ради дати йому не могли. Ні ремінь, ні лоза, ні умовляння рабинів не діяли. Тоді на сімейній раді було вирішено відправити неслухняне чадо до закритої католицької школи: "гірше не буде, але хоч сім'ю ганьбити не стане публічно, а тих католиків не шкода" - сказала тьотя Белла.
Поїхав наш Ізя у монастир, а батьки все одно переживають, чи не творить він там якихось жахів, бо ще спалить собор, а їм потім компенсацію велику платити. Тьотя Белла їм у такому випадку все одно допомагати відмовиться.
Минуло кілька місяців, приходить лист від директора школи, мовляв, дорогі Сара та Абрам, які ви молодці, дякую що так чудово виховали сина, він найкращий учень, з прекрасною поведінкою, старанний та слухняний.
Першою думкою батьків було: "Ну все, Ізя навчився документи підробляти, ось лист наче від настоятеля написав, печатку намалював, так і до в'язниці недалеко!" Збираються вони та їдуть до школи дізнатися що та як.
Приїжджають, настоятель Ізю хвалить не натішиться, вчителі Сарі та Абраму дякують за такого вихованого, гарного та чудового хлопчика.
Тоді батьки відвели сина у бік і запитують: «Слухай, ну ми всі знаємо який ти був, що сталося? Розкажи!»
- Пам'ятаєте, тату-мамо, ви коли мене привезли сюди був пізній вечір. Залишився я зовсім один у темному коридорі, і тут підходить до мене якийсь дядько весь у чорному, бере за руку, веде до храму, де також темно, тільки лампадки ледь жевріють.
Підводить до хреста, до якого майже голий мужик цвяхами прибитий і каже: «Дивися, Ізя, це Ісус Христос, він теж був євреєм!». У цей момент я зрозумів: тут сильно бешкетувати та колобродити не дадуть. Так от і живу.
Загалом, парафіяни, не балуйтесь, доброго ранку вам!
