- Я надеюсь ваши представители Украины такие же благоразумные, как у нас в росии, там такой же ваш у нас сидит и ждет, когда его обменяют, - путінський бойовик "Алтай" посміхається. Його щойно засудили довічно за страту українського військовополоненого і участь у страті ще двох. Він впевнений, що його обміняють.
Здоровий, тепло вдягнений, без синців чи подряпин. І я згадую Андрія - українського захисника, якого росіяни повернули з полону з випаленими на животі "слава росіі" - "роботою", імовірно, російського хірурга.
- Ваши представители возвращают в Украину искалеченных украинских защитников и мертвых журналистов! - кричу йому у відповідь, коли його виводять під конвоєм.
Сьогодні у Харкові засудили довічно окупанта Сергія Тужилова, за даними слідства, влітку 2024 під час повторної окупації Вовчанського агрегатного заводу він особисто розстріляв українського захисника і брав участь в страті ще двох. Василь Мулько щойно потрапив на передову і заблукав, потрапивши на завод. Ще двоє - Юрій Гирижук і Максим Сідегов - досвідчені військові - потрапили в полон під час бою, коли росіяни шукали їжу в будинках жителів Вовчанська і натрапили на наших. Їх трьох допитали і стратили.
За іронією долі, у вересні 2024 під час блискавичної операції ГУР, Тужилов сам потрапив в полон. До речі, разом з поплічниками здався росіянам, які стали на бік України і воюють у складі РДК. Тоді вони розповідали, коли Тужилов з поплічниками здавалися, кричали, що путін-х'ло.
В той час, коли суд озвучує вирок, в передмісті Харкова розгрібають руїни поштового терміналу, де вночі від ворожої масованої атаки загинуло 4 людей.
Тужилов каже, чув 13 ударів: " Значит что-то нашли".
- Вы убиваете цивильных! Сегодня убито 4-ро, а в прошлый раз, когда мы с вами виделись на суде, ваши сообщники убили тестя моего оператора, - кажу йому я, маючи на увазі обстріл енергетичного об'єкту 24 грудня.
- Обычные цивильные люди так же отдыхали на пляже, когда ваши ракеты прилетели. Это с двух сторон идет, - каже Тужилов, не уточнивши про який обстріл йдеться.
- Ми не нападали на вашу страну, мы защищаемся!
- И все ж вы вторглись у Курск.
А під час дебатів він взагалі сказав, що українці від росіян нічим не відрізняються: "Мы с вами ничем не отличаемся. Я не хочу вдаваться в дискуссию, но на территорию россии также зашли украинские войска, все то же самое, поэтому ничем мы не отличаемся. Мы зайшли первые, вы зашли вторые, также убивают мирних жителей и с одной стороны, и с другой".
Україна надала йому ліжко, іжу, адвоката, який, як і Тужилов, просив суд не давати йому довічне.
"Мне не на что жаловаться", - казав мені влітку під час інтерв'ю тужилов.
- Почему же вы не проявили милосердие и не отпустили хотя бы часть пленных, не отвязали их ночью?
- Я не контролировал их, не было возможности и я об этом не думал, - каже.
Він не раз казав і мені, й суду, що він "подневольный человек" і просто виконував наказ.
Я думаю: "Ні, "подневольный человек", ты себе до нас не рівняй". Й кажу:
- Сергей, я хотела бы вам сказать, что вы все же не такие как мы. Потому что вы сейчас сидите здоровый, тепло одетый и живой. А вы вернули из тюрьмы нам 40-килограмовое тело Виктории Рощиной - нашей колеги, без части внутренних органов.
- Я никого не возвращал.
- Я имею в виду вы - россияне. Я хочу, чтоб вы запомнили, что вы - не такие как мы.
- Естественно, мы - россияне, вы - украинцы - в этом большая разница, - сказав Тужилов. - Что-то еще?
