Людина, яка опиняється у середовищі високої відповідальності і починає вірити, що навколо всі готові підставити, потрапляє в пастку власної підозрілості. Загальна недовіра створює гострий внутрішній запит: на когось одного, хто стоїть поза грою, не має корисливих інтересів і при цьому "бачить більше за інших". Когось, хто захищає, а не використовує.
Астролог, віщун, духовний наставник - форма не має значення. Важлива функція: бути єдиним безпечним у світі, де всі небезпечні. І саме ця функція робить такого радника практично невидимим для критичного мислення. Він не конкурент, не підлеглий, не союзник із власною аджендою - він просто "той, хто допомагає".
Але є й інший бік. Припустимо, якщо хтось наймає віщуна щоб такого чиновника покарати - той наймає віщуна для захисту. Логіка симетрична і самовідтворювальна. Я про це багато чув, і на рівні політиків, і на рівні пересічних співгромадян. Це середньовіччя - але не те, яке ми вважаємо подоланим. Ми читаємо про нього з задоволенням, дивимося фільми, впізнаємо. Тому що магічне мислення - це не аномалія і не ознака відсталості. Це антропологічна константа. Там, де ставки високі, контроль обмежений, а наслідки непередбачувані - воно повертається з повною силою. Шоубізнес, спорт, політика - його природні резервації.
Різниця лише в одному: між читачем середньовічного містичного роману і чиновником, який визначає долі мільйонів- прірва. Перше - естетичне задоволення від архаїки. Друге - архаїка як інструмент державного управління.
І якщо таких людей у владі чимало - це вже не особиста слабкість, це симптом системи. Системи, де інституційна довіра зруйнована настільки, що кожен будує власний приватний захист від власного ж оточення. Де місце інституцій займають віщуни. Де місце процедур - ритуали.
Тому справжнє питання скандалу не "як таке можливо психологічно". А хто саме і в який момент прийняв які рішення під впливом цього "захисту".
Недовіра до всіх - це не захист. Це запрошення для тих, хто продає захист
