Це якщо коротко про “американські горки” Зеленського з візитом до Білого дому. Історія, яка розпочалася ще за 45-ого президента США Дональда Трампа, продовжує розвиватися все ще у токсичній логіці, закладеній два роки тому. І зовсім не важливо, коли нарешті відбудеться проанонсований візит Зеленського до Вашингтону. Тепер не важливо. Хай би як не шантажували з Банкової (у стилі Януковича) “розворотами на далекий схід”, впливу на американську адміністрацію це не матиме. А ось репутацію і довіру до Києва зіпсує. Ефект може бути протилежним.
Що не так?
- Банкова зробила собі медвежу послугу, явно поспішивши заявити про погодженість візиту до США наприкінці липня. Якщо подібний розвиток в Україні подиву вже не викликає (чергова обіцянка, яких багато, як і багато разів обіцяний візит Макрона в Україну), то для Сполучених Штатів це далеко не так. Не часто побачиш роз’яснення Білого дому про те, що малося на увазі у ході розмови двох президентів, і що Джо Байден не конкретизував місяць: “Ми все ще сподіваємося на візит президента Зеленського до Білого дому цього літа, але якоїсь дати для її оголошення не маємо”. Звучить дипломатично, і одночасно на межі фолу для України.
- Дата, а тепер ще й місяць, - важливі. Вдала дата візиту могла б задати тон майбутнього розвитку і одночасно перекреслити два роки очікування. Над цим, як правило, активно працюють і не за залишковим принципом. Цікавою у цьому відношенні була б нагода 25 липня - третя річниця Кримської декларації США (Декларація Помпео). Водночас ця перспектива вже недосяжна. А ось побувати у Вашингтоні у політично мертвий сезон для США, з Конгресом у відпустці, - цілком. Хочеться вірити, що цього не станеться.
- Не завершено виконання “райдеру” очікувань Вашингтону від Києва. Це не лише про п’ять ключових реформ, на які на початку липня вказав держсекретар Блінкен. Це також і про позбавлення української влади від токсичних впливів друга-бізнес-партнера. Хибно думати, що останнє засідання РНБО, рішення якого “не долетіло” до головного фігуранта, було непомічено у Вашингтоні. Водночас, саме такі рішення і створюють атмосферу, яка дипломатичною мовою зветься “сприятливою”. Або не є такою. Тут також на згадку приходить розслідування ДБР щодо т.зв. “плівок Деркача”, де згадується ім’я президента Джо Байдена.
Як підсумок: за результатами зустрічі президента Байдена з канцлером Меркель сторони уклали Вашингтонську декларацію. Двосторонній документ, який пройшов повз уваги більшості, але є важливим як основа американсько-німецького союзництва і трансатлантичного партнерства. Цікаво, чи в іграх з датами візиту, на Банковій думають про схожу декларацію (а краще - безпекову угоду)? Хотілося б вірити, що так, і за лаштунками ведеться робота над подібним документом (час ще є), в якому можна було б побачити місце нинішнього Києва у пріоритетах Вашингтону. Сподіваємося, що не наприкінці списку.
До речі, щодо візиту Зеленського до США саме “влітку”, про яке як елемент календаря кажуть і прес-реліз розмови з Байденом, і роз’яснення Білого дому. Так ось “влітку” в США рахується інакше і, приміром, цього року літній період триватиме аж до 22 вересня. А тому не варто виключати і сценарій, коли українсько-американський саміт відбудеться десь на полях 76-ї сесїї ГА ООН (починається 14 вересня). Це також буде сигнал. Напівпротокольна зустріч з Байденом в одному з готелів Нью-Йорка і повноцінні переговори у Білому домі - це Вам “не какая разница”!
