Україна-США: quo vadis?

Україна-США: quo vadis?

Після знакового візиту Держсекретаря США Ентоні Блінкена в Україну логічним є питання: чого слід очікувати в українсько-американських відносинах на ближчу перспективу. Спробуємо включити дипломатичну інтуїцію і на основі пост-візитних коментарів та оцінок дати прогноз розвитку українсько-американських відносин протягом 2021 року.

1- Розбудова двосторонніх відносин

 ⁃ Варто очікувати на системну роботу на різних рівнях без найвищого (про це згодом).

 ⁃ Активізується робота Комісії стратегічного партнерства та функціонування її робочих груп (там є і про верховенство права).

 ⁃ Розвиватимуться контакти на рівні керівництва як зовнішньополітичних та оборонних відомств, так і парламентських та конгресових делегацій.

 ⁃ Можна передбачити регулярні контакти заступника Держсекретаря Вікторії Нуланд в Україні, яка мотивуватиме реформаторські зусилля української влади.

2- Комунікатори з Україною

 ⁃ Наважуся спрогнозувати, що США не поспішатимуть з призначенням спецпредставника по Україні на кшталт нового Курта Волкера.

 ⁃ Очевидно роль американського комунікатора в процесі звільнення окупованих територій України візьме на себе Нуланд, яка непогано володіє не лише Мінським досьє.

 ⁃ Варто очікувати, що американська сторона активно долучиться до Кримської платформи і візьме участь у Київському саміті у серпні на досить високому рівні (як максимум, Віце-президент США, як мінімум – заступник Держсекретаря США).

 ⁃ Водночас Держсекретар Блінкен і далі залишатиметься ключовим рівнем взаємодії по лінії Вашингтон-Київ (вискочити вище наразі не вийде).

3- Відсіч російській агресії

 ⁃ Тут змін не буде. Вашингтон продовжуватиме на всіх міжнародних майданчиках підтримувати суверенітет і територіальну цілісність України.  

 ⁃ Продовжуватиметься скоординований тиск на Москву припинити агресію на Донбасі та звільнити окупований Крим.

 ⁃ Санкційна політика США буде залишатися вагомим важелем впливу на поведінку Кремля. При цьому, не варто очікувати на підтримку з боку США радикальних обмежувальних заходів проти РФ, на кшталт відключення від міжнародної платіжної системи SWIFT.

 ⁃ Водночас у питанні протидії Північному потоку-2 Білий дім вибудовуватиме позицію, виходячи з пріоритетності зміцнення євроатлантичного альянсу, де роль Берліна є і залишатиметься ключовою.

 ⁃ Визначеність Білого дому залежатиме від результатів парламентських виборів у Німеччині: якщо переможцями будуть «зелені», Вашингтон буде активно протистояти побудові ПП-2, якщо інша політична сила – позиція стане м’якішою.

4- Підтримка реформ в Україні

 ⁃ На цьому треку діятиме аксіома: чим більше прогрес у реформах – тим потужніше рівень підтримки з боку США.

 ⁃ Свої амбіції в підтримці України американська сторона ставитиме в залежності від відданості української влади в проведенні ключових внутрішніх реформ, серед яких маркерами будуть:

 • боротьба з корупцією,

 • незалежність судової гілки влади,

 • повага засад корпоративного управління держпідприємствами,

 • реформа СБУ та оборонного сектору,

 • дотримання принципу незалежності Нацбанку, припинення дій, якій ставлять під сумнів націоналізацію Приватбанку,

 • проведення і завершення кримінального розслідування щодо їх колишніх власників.

 ⁃ США будуть в авангарді підтримки відновлення співпраці України з МВФ, якщо українська влада демонструватиме прогрес у відповідних сферах.

 ⁃ Можна очікувати і рішення про надання нових кредитних гарантій Україні з боку США, що значно збільшить привабливість нашої країни для американських інвестицій.

 ⁃ Не маю сумніву, що Вашингтон через програми USAID надасть посильну допомогу в справі боротьби з пандемією коронавірусу.

 ⁃ Тому прогнозую ближчим часом візит в Україну делегації цієї інституції та її керівника Саманти Пауел (симпатика нашої країни ще за часів її роботи на посаді Постпреда США при ООН).

Про євроатлантичний трек, оборонну співпрацю і чи відбудуться візити найвищого рівня, трохи згодом. Далі буде …

Єлісєйські поля