Коли 33 роки тому я починав працювати у "лісі" (правда, тоді "лісу" як самостійної структури ще не було, але не суть), мій перший босс вчив мене деяким нюансам інформаційної аналітики. Так як на першому етапі чи не головним в нашій роботі був OSINT (хоча такої назви теж не було), він казав: "Ніяка міжнародна інформація нічого не варта, якщо до неї не можна підвісити оперативні та українські яйця." Що таке оперативні яйця пояснювати не буду (це не те, що ви подумали), а от українські фаберже полягають у наступному: будь яку подію слід розглядати у розрізі - як вона у близько-, середньо- та довгостроковій перспективі може вплинути на Україні. Про "ефект метелика" читали? Це саме воно. Тоді я цей постулат закарбував у пам'яті і у подальшому вчив цьому студентів у спеціалізованому виші.
А тепер перейдемо до суті питання - Карибської кризи 2.0. Те що вона ось-ось трапиться, навіть не сумнівайтесь. І хай вас не заколисують слова Трампа, що він не збирається нападати на Венесуелу бла-бла-бла. У тому чи іншому варіанті нас чекає жорстке протистояння Москви та Вашингтону за контроль у регіоні. Бо Вашингтон дуже турбує зростаючий вплив Кремля у низці латиноамериканських країн - від Мехіко і Гавани до Каракасу. І це у самому підчерев`ї півдня США. Тому дії будуть - причому,з обох сторін.
Загострювати ситуацію розпочали США під дуже шляхетним приводом - боротьби з наркотиками. Але це лише вершина айсбергу, вглибині якого лежать набагато більш вагомі причини.
З моменту приходу до влади адміністрації Трампа, вона провела вже дві військові операції: проти єменських хуситів та Ірану. Сюжет при цьому спостерігався один і той же: лімітовані за часом масовані бомбардування з обмеженим результатом. Такий спосіб дій відповідає оголошеній у червні цього року доктрині Венса. За його словами, Америка більше не вплутуватиметься у тривалі військові кампанії типу Афганістану та Іраку, а проводитиме свої військові операції шляхом точкових втручань з метою досягнення конкретної мети.
Таким чином можна прогнозувати, що плани США передбачають серію ракетно-бомбових ударів по об'єктах на венесуельській території. При цьому основне - спровокувати заворушення, які призведуть до повалення уряду Мадуро. Втім, Вашингтон може вчинити інакше: організувати повноцінну сухопутну операцію зі повалення очільника Венесуели.
А що Москва? Здавати країну, в якій найбільші у світі поклади нафти, і яка є одним з ключових елементів вісі "Москва-Тегеран-Пхеньян-Каракас", вона не збирається. Путін почав активно перекидати для Мадуро вантажі - за 10 днів відбулись чотири рейси військових ІЛ-76. При цьому співробітники ЦРУ превентивно злили інформацію, що основним грузом на цих бортах була невизначена кількість російських ракет 9М729. Також до форпосту путіна в Латинській Америці прибули С-300ВМ («Антей-2500»), «Панцир-С1» та «Бук-М2Е». Крім того, російські винищувачі Су-30МК2 є основою ВПС Венесуели.
Довідково. Ракети 9М729 - той початковий "Іскандер", який міг стріляти на 2500 км, але дальність якого штучно обмежили 500 км, щоб вписатися в договір із США про ракети малої та середньої дальності. Проте, з початку нападу на Україну, РФ нишком почала повертати "Іскандери" в далекобійний стан.
І ось тепер уявіть, що такий "Іскандер", здатний нести ядерну зброю і долетіти до Білого дому, поставили Мадуро! Чим це відрізняється від постачання Києву "Томагавків", які також здатні нести ядерну зброю і долетіти до Кремля? Все це пояснює методичну підготовку "запобіжних" ударів США по Венесуелі, ймовірність яких стає зараз дуже високою. Подібна напруга різко почала наростати і навколо Куби (так Україна раптово закрила там своє посольство, бо, як стверджує канал CNBC, отримала попередження від США). А сенатор-республіканець Рік Скотт закликав Мадуро виїхати до РФ чи Китаю. "Бо його дні пораховані. Щось має відбутися - якась внутрішня, або зовнішня подія."
А тепер давайте, як і обіцяв, підвісимо до цієї інформації українські фаберже.
Політика - річ цинічна, а тому я також цинічно напишу, що такий розвиток подій вигідний Україні. При цьому хочу одразу відкинути два закарбованих у головах більшості читачів постулата.
Перший - щоб не робив Трамп, він робить в інтересах путіна. Це намагання пояснити складне простим стереотипом - мовляв, якщо качка крякає як качка, то це обов’язково качка.
Трамп - самозакоханий нарцис, расист та сумасброд. Так, він ніжно любить путіна як своє альтер-его, але не настільки, щоб поступитись заради нього інтересами країни. До того ж, російський кровосіся тричі публічно "кинув" та принизив Донні, а тому марнославство Трампа постраждало як ніколи. Про "агента Краснова" теж прошу не писати - цю тезу ви можете розбирати на молекули в іншому місці, але не в мене на каналі.
Другий - Трамп, розпочавши боротьбу з російським впливом у Латинській Америці, забуде про Україну. А нам і не треба, щоб пам`ятав. Нам головне, щоб європейські держави, для яких протистояння США та Росії у Карибській зоні десь на переферії їх національних інтересів, продовжили закупівлю американської зброї для ЗСУ. При цьому хочу вас запевнити, що номенклатура цієї зброї та тієї, що буде використана в операції проти латиноамериканських наркодиктатур, майже не співпадає. Окрім, мабуть, "Томагавків". А от тут починається найбільш цікаве. Хоча Трамп на публіку розповідає, що цих ракет у Вашингтона мало, насправді їх (включаючи більш старі моделі), тисячі. Тому джерела у Пентагоні прямо стверджують: якщо підтвердиться інформація про постачання Каракасу ракет 9М729, Трамп знайде спосіб передати Україні біля сотні "сокир" та чотири наземні пускові установки Typhon. І розпочнеться ця історія під гаслом: "А ви перші почали!" Це, звичайно, перший профіт для України - поки теоретичний, але згадайте, скільки разів у ході цієї війни теоретичне дуже швидко ставало реальним.
І другий профіт полягає у тому, що, на відміну вді США, участь Росії у Карибському протистоянні значним чином зміщує акценти путіна і по суті відкриває для Росії другий фронт.
Загроза "ядерної війни"? Не дуже вірю. Трамп і путін при своїй показній альфа-самцевості дуже боягузливі політики - їм особисто є багато чого втрачати у випадку ядерної катастрофи. До того ж, Алінка з Меланією їм останні патли повиривають, якщо дізнаються про таке. Тут нерухомість по усьому світу, діти, коханки, безмежні фінанси, влада, солодке життя - і все це втрачати заради декількох хвилин бешкетного марнославства? Відповзуть і скажуть плебсу, що ядерні боєголовки заржавіли, а пацюки усі дроти перегризли.
Коротше... Зараз затишшя перед, можливо, найбільшим зіткненням США та Росії з часів Корейської війни та Карибської кризи. Зіткненням, яке, як це цинічно не звучить, на користь стікаючій кров'ю України. Поки товстий худне, худий здохне - так часто говорять про протистояння Росії та України. Але у реалі в значно більшій мірі це можна віднести до США та Росії. Де вага учасників поєдинку незрівнянна, і результат майже очевидний. Києву ж достатньо робити своє, а коли настане час, просто посидіти на бережку...
P.S. Мабуть, ніколи не навчусь писати короткі тексти.
