Цікаве соцдослідження провів КМІС. Українців спитали, ким вони себе вважають в плані ідентичності? І дали змогу обрати одну з запропонованих відповідей.
І от що отримали. Понад 84% опитаних обрали ідентичність - громадянин України. І лише 3 з хвостиком відсотка побачили її в приналежності до певної нації чи етносу.
Небагато охочих вважають себе громадянами Європи, світу, підкреслюють регіональну ідентичність. І зовсім мало тих, хто все ще пов'язує себе з колишнім СРСР (але, на диво, такі ще є).
Але повернімося до перших двох цифр. Про що вони можуть свідчити?
По- перше, про неспроможність російських наративів про національний радикалізм українського суспільства а тим більше, якийсь український "фашизм". Приналежність до певної нації чи етносу більшість українців не сприймає як певний привілей.
По- друге, ці цифри мають трохи охолодити голови тих вітчизняних ідеологів, хто досі використовує тезу про так званий "титульний етнос" (в жодного серйозного європейського дослідника націй і націоналізму я такого словосполучення не знайшов.") і вимагають поваги винятково до нього.
Вибор більшості означає, що сучасною українською ідентичністю є громадянська нація ( не політична, а як правильно формулюють науковці КМІС, саме громадянська). Така нація є , за відомим фурмулюванням Гобсбаума, спільнотою людей, які домовилися жити в одній незалежній державі.
Тобто це розуміння ідентичності близьке до розуміння такого явища, як нація, Старою Європою- Британією, Францією, Німеччиною тощо.
Популярне ж у певної частини українців розуміння нації, як обраної Богом пасіонарної меншостіи, яка " веде і спрямовує" сіру масу несвідомого народу до високої мети - хоч як би яким привабливим не був цей образ, є даниною ідеям, які давно канули в лєту.
Очевидно, що нинішня війна загострила в українців розуміння такої самодостатньої цінності,як власна незалежна держава, такої цінності,як приналежність до неї через громадянство, усвідомлення того, що всі інші суперечності й протиріччя - регіональні , культурні мовні, політичні і геополітичні є ніщо на тлі небезпеки втрати держави.
Тож, коли надалі дискутуватимемо про українську ідентичність, врахуймо, який сенс більшість українців чує в цьому слові.
