Відьма — жінка, наділена чаклунськими здібностями від природи, або та, яка навчилася чаклувати. Етимологи пов'язують походження слова «відьма» з давньоруським іменником вѣдь — «знання»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше — «зла, сварлива жінка». Основними вміннями відьом в Україні вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, вовну в овець, яйця в домашньої птиці та сало у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх вовкулаками; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати град, посуху, тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх шабашу, згідно повір'їв, була Лиса гора. Жінок, звинувачених у лихому чаклунстві в деяких регіонах України спалювали.
