В Україні (без зазначення локацій) є кілька об'єктів, які будують американці. Це цивільні виробництва, в купі зі школами поряд, дитсадками. Гроші американські, нагляд американський, а будують наші.
Наші ображаються, що американці надто правильні. Бракують вантажівки з арматурою, якщо вона не зовсім така, як їм потрібно. Дуже чітко притримуються термінів заливки бетона. Якщо за нормами щось треба залити сьогодні о 9 ранку, а щось наступне через два дні о 10-й, і ні годиною раніше - то ні годиною раніше.
"Ми так у себе не будуємо" - кажуть американці, коли бачать український стиль побудови. І це прекрасно, я вважаю. Хоч щось буде стояти довше, в кращому стані, ніж багато чого іншого, на що залишалося зазвичай в кінці ланцюжка української корупції. До того ж українська корупція - подружка росіян.
В голові крутиться російське, почуте: "я окупант, но такой, который построіл в Афганістанє школы..." Якщо він такі школи побудував, як багатоповерхівки в Маріуполі, або театр там же, або як у себе школи, в яких на дітей падає стеля - то чим тут хизуватися?
Це виявилося заразним. Ми нахваталися в росіян найогиднішого, внаслідок чого тепер американський стиль будування виглядає, принаймні для мене, бажаним прикладом.
Держпром в моєму Харкові (за участі іноземних інженерів). Запоріжсталь (за участі Німеччини й США). Будинок із химерами в Києві (є участь іноземних фахівців також). Чернівецький національний університет (австрійці). Одеський академічний театр опери та балету (австрійці)... Те, до чого долучилися іноземці. Те, що стоїть, напевно, не в останню чергу завдяки тому, що щось треба було зробити о 10 ранку конкретного дня, і ні годиною раніше.
