Через брак боєспроможних військових Росія оголила свої позиції у Калінінграді та намагається закликати на допомогу колишніх ворогів – афганських командос, підготовлених США та Британією, які залишилися без роботи після приходу до влади Талібану в Афганістані, пишуть ЗМІ.
Як повідомив днями американський часопис Forbes, для посилення своїх військ в Україні Кремль перекинув туди 11-й армійський корпус з Калінінграда, північного російського анклаву. Але українська армія швидко його знищила.
Калінінград зараз майже беззахисний, і загроза, яку війська області колись становили для НАТО... зниклаForbes
Як пише Forbes, невдала російська війна проти української армії змінила розклад сил на півночі Європи. Корпус, що нараховував не менше 12 000 російських і був стратегічно розташований між двома країнами НАТО вздовж Балтійського моря, був розбитий армією України.
«Калінінград зараз майже беззахисний, і загроза, яку війська області колись становили для НАТО... зникла», – зауважує кореспондент Forbes.
До складу 11-го армійського корпусу, який підпорядковувався Балтійському флоту РФ, входили моторизована дивізія, окремий моторизований полк, артилерія, ракети, війська ППО та підрозділи забезпечення, пише Forbes.
Раніше країни НАТО з занепокоєнням спостерігали, як Росія нарощує свою військову присутність на західному кордоні Литви, однієї з найслабших держав-членів альянсу. Крім 11-го корпусу в Калінінграді, на заході Росії на східному кордоні країн Балтії були ще 18-тисячні сухопутні сили.
Але з початком повномасштабного вторгнення в Україну все кардинально змінилося – Кремль направив на війну проти України 80% своїх сухопутних сил «і відразу втратив багато з них у приреченій спробі захопити Київ», пише Forbes.
Після цього, відчайдушно потребуючи свіжих військ, Кремль мобілізував 11-й армійський корпус і літаками та кораблями перекинув його до Білгорода на півдні Росії, а потім на Харківщину, йдеться в статті.
Три місяці важких боїв підірвали сили корпусу. Як пише Reuters, посилаючись на деякі документи 11-го армійського корпусу, які потрапили в руки журналістів, перед великим українським контрнаступом, у ньому залишалося близько 70% бойового складу. А деякі батальйони нараховували лише десяту частину їхньої початкової живої сили.
Після українського наступу 11-й корпус постраждав сильніше, ніж інші, пише Forbes. Але найважливіше для НАТО, зауважує американський часопис, є те, що 11-й армійський корпус вже не зможе захищати Калінінград і загрожувати східному флангу НАТО.
Численні афганські військові та джерела безпеки кажуть, що навчена США легка піхота, могла б змінити ситуацію на користь Росії на полі бою в УкраїніForeign Policy
Коли країну захопив Талібан минулого року, було евакуйовано лише кілька сотень старших офіцерів, а тисячі солдатів втекли до сусідніх регіонів. Багато спецназівців, які залишилися в Афганістані, переховуються, щоб уникнути захоплення та страти. За американськими даними, в Афганістані має бути від 20 до 30 тисяч командос, і до них почали звертатися з пропозиціями росіяни, щоб ті долучилися до російського війська у війні проти України.
«Численні афганські військові та джерела безпеки кажуть, що навчена США легка піхота, яка воювала разом зі спеціальними силами США та інших союзників протягом майже 20 років, могла б змінити ситуацію на користь Росії на полі бою в Україні», – пише часопис Foreign Policy.
Видання нагадує, що Сполучені Штати витратили майже 90 мільярдів доларів на створення Афганських національних сил оборони та безпеки. І хоча афганська армія в цілому відмовилася воювати та передала країну Талібану за лічені тижні, коммандос, каже Foreign Policy, мають кращу репутацію, бо їх тренували морські котики ВМС США та Британська спецслужба.
Нині, як каже часопису колишній високопоставлений співробітник служби безпеки Афганістану, який побажав залишитися анонімним, їх намагається вербувати "Група Вагнера", приватна воєнна компанія, якою керує соратник президента Путіна Євген Пригожин. Як стверджує інше військове джерело: «У них немає ні країни, ні роботи, ні майбутнього. Їм нема чого втрачати»
Афганські військові, які говорили з часописом, кажуть, що їхні колишні колеги не хотіли б воювати на боці Росії, бо після радянського вторгнення в Афганістан у 1979 році та 10-літньої радянської окупації, вважають Росію ворогом, але залишившись без засобів до існування, можуть не мати іншого виходу, ніж вступити до російського приватного війська.
