Трохи оптимізму.
Суми - Україна
А трошки тут танків рускіх - то не надовго.
Хоч посміємось! ХХІ століття відрізняється.
Минулі війни: підпільники в Краснодоні вішають листівки проти Путіна (ну, чи Гітлера, хтозна, воно ж однаково).
Щоб інформувать трудящих, шо Москва не здалась.
Там треба щось узнать, куди який Вєрмахт перемістили.
І ЛюбаШевцова в бойовому міньєті це все узнає.
Камсамолці треба героїчно перспати з німецьким офіцером, щоб дізнатись - куди вони завтра наступатимуть.
І це подвіг.
Зараз: усі орки знімають переміщення бронетехніки ще на Росії. Потім в Україні це знімають жителі.
Зараз усі один в одного в Україні запитують:
- а куди пішла та бронеколона, що вийшла з пункту А в пункт Б? В "Б" їх не видно.
І вся сітка показує, що орки стали підобідать десь в дорозі. І пограбували місцеве сільпо.
І злюча тітка замахувалась на них віником з магазину:
- вас, плять, на Росії платити вчили?
Орки ржуть, не б'ють тітку, але і не платять.
Кажуть, с мірним насєлєнієм нада мірна.
Так учив замполіт.
На шо тітка каже: це поки вас у нашому селі самогоном не потравлять. чи в спину не постріляють. Ждіть.
Салдатікі з Сібірі. Нєпанімають (як же ж, адін народ?!).
Не розуміють, що там тьотка їм грузе.
П'ють водочку по кругу з горла. Сідають в БМП і їдуть шукать собі пріключеній.
Вони бачили тітку з віником.
Ще не бачили з джавеліном.
