КРАХ ЕКОНОМІКИ ВЖЕ БЛИЖЧЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ
Якщо РФ продовжить дронами і ракетами з нинішньою інтенсивністю виводити з ладу незахищені наші промислові комбінати, енергетику, дата-центри, логістику й інші стратегічно важливі об'єкти, то ця колосальна проблема дуже швидко може вийти з-під контролю та управління процесами того, що відбувається.
Адже український бюджет уже зараз досить швидко втрачає податкові надходження від зупинки бізнесу, а зруйнована економіка різко втрачає робочі місця й експортний виторг, плюс до цього зростають додаткові витрати на відновлення та соціальну підтримку. Відповідно, подальше знищення підприємств додатково розширюватиме цю бюджетну діру. Все, що перестає вироблятися всередині України, доведеться або імпортувати або просто виключати з економіки.
У зв'язку з цим пропоную без емоцій і спираючись виключно на сухі цифри поглянути на зовнішньоторговельний баланс України. Отже, за січень–серпень цього 2026 року обсяг українського експорту за офіційними даними – всього $26,6 млрд (до речі, це вкрай мало порівняно із сукупним зовнішнім державним боргом країни), а імпортували ми товарів на $66,3 млрд. Розрив лише за вісім місяців поточного року сягнув майже $40 млрд! Для порівняння: це означає, що на кожний $1 товарного експорту припадає приблизно $2,5 імпорту.
Що ще дуже непокоїть? Через те, що утворюється величезне негативне сальдо, яке, як пилосос висмоктує з української економіки валютні кошти, продавлюючи курс гривні, і щоб утримати ситуацію – нам потрібні нові та нові фінансові вливання, а їх у потрібних обсягах вже просто немає. Якщо цей потік західної фінансової підтримки й надалі скорочуватиметься, то компенсувати торговельний розрив усередині країни практично не буде чим. А за збереження нинішньої динаміки руйнувань промислова криза поступово трансформується у валютну.
І одразу постає питання: наша влада взагалі розраховує, скільки років тепер українським держпідприємствам й приватним компаніям доведеться всі гроші, отримані від експорту, спрямовувати виключно на погашення боргів (без найменшого внутрішнього споживання, що абсолютно неможливо)?! А у ОП, Кабміні та Верховній Раді взагалі розуміють, що модель національної економіки, яка ґрунтується на продажі стратегічних державних об'єктів (наприклад, ресурсна угода) та на іноземних кредитах – за визначенням кінцева?!
І насамкінець зазначу, що чудес в економіці не буває. Тому у нас варіантів розвитку подій не так вже й багато – це:
1) різка девальвація гривні, що означатиме життя за коштами із призовим бонусом у вигляді галопуючої інфляції, хвиль банкрутств, втрати заощаджень, масових звільнень;
2) нові довгі гроші західних інвесторів, які незрозуміло як прийдуть у очевидних переддефолтних умовах;
3) короткострокові дорогі кредити фінансових стерв'ятників, і тоді це буде вже чиста фінансова піраміда, а Володимир Зеленський ніколи не стане новим генералом Дугласом Макартуром (американський генерал Макартур вважається народним героєм Другої світової війни);
4) нова безпрецедентна допомога після листопадових проміжних виборів від демократичних друзів із США;
5) чергова та найбільш руйнівна ескалація війни, після чого постраждалій від віроломної російської агресії Україні передадуть заморожені в Європі золотовалютні резерви РФ
