24-е закінчилося?
Вже можна?
Тож - напишу!
Вчора у стрічці побачив багато дописів.
Чоловіків у самому розквіті сил без очевидних ознак наявності приводів для відстрочки.
Круто, що ви так вірите в Перемогу і в ЗСУ.
Щиро радий з цього приводу.
Але є невелике «але».
Всі ми потроху закінчуємося.
Фізично «закінчуємося».
З‘їжджаємо дахом.
Зайобуємося в хлам чи просто банально втомлюємося.
І весь цей рік героїчного протистояння, яке насправді триває 9 років, не матиме жодного значення, якщо не дотиснути.
А щоб дотиснути - ви теж будете потрібні.
Всім потрібні.
І самим собі також, насправді.
Мова не йде про те, щоб завтра стати на позиції на північній околиці Бахмута, чи в Авдіївці… чи на підступах до Кремінної.
Мова про те, щоб навчитися.
Опанувати спеціальність.
Одержати навички та кваліфікацію.
І зараз для цього є всі умови.
Є вишколи та навчальні програми.
Новостворені бригади та батальони.
Забезпечення та екіпірування.
Тож, де ви є, хлопці???
Віра в Перемогу і в ЗСУ - це добре, але ж хто то все буде здобувати?
P.S. Допис жодним чином не стосується справжніх волонтерів.
Ви - святі люди!
Подяка Вам за все!
