Огляд
Ще раз про «наболіле». Виходячи з того, що мій попередній огляд ситуації на Добропільському напрямку викликав значний резонанс, сьогодні ми повернемося до цього питання. Для того, щоб прояснити ситуацію...
1. Поточні зміни ситуації
Так, станом на ранок 5-го жовтня війська (сили) 51-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника продовжували активні наступальні дії на Добропільському напрямку, на захід від річки Казенний Торець, хоча й зіткнулися з активним протидією з боку ЗСУ на низці його ділянок. Зокрема:
- Передові підрозділи 5-ї та 9-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) цієї армії, ймовірно, за підтримки окремих підрозділів 39-ї омсбр 68-го армійського корпусу (АК) та, можливо, ряду підрозділів зі складу морської піхоти противника, захопивши Новоекономічне, просунулись до шахти на захід від нього, у бік Мирнограда і зуміли її зайняти.
- Водночас передовим підрозділам противника, що діяли у напрямку Разине – Червоний Лиман та Сухецьке – Родинське (ймовірно зі складу 1-ї, 110-ї та 39-ї омсбр) вдалося зайняти Червоний Лиман та просунутися на південь від нього в бік Мирнограда.
- В районі Іванівки присутні підрозділи противника (ймовірно, зі складу його 114-ї та 132-ї омсбр), також вони ПРОДОВЖУЮТЬ утримувати Дорожнє, Нове Шахове. Крім того, є інформація, що противник активно накопичує штурмову піхоту в районі Дорожнього, для «ривка» в бік Білицького.
- Також, на напрямку Нове Шахове - Вільне, противник (114, 132-а, частина сил 1-ї омсбр) кілька днів тому провів серію контратак з метою відновлення положення, втраченого внаслідок атак ЗСУ в районі населеного пункту Вільне, протягом попереднього тижня. Втім успіху не мав і був змушений знову відійти до Нового Шахово.
- Штурмові групи противника, очевидно, знову зайшли до Золотого Колодязя і намагаються там закріпитися. Окремі невеликі піхотні групи противника були зафіксовані навіть у лісосмузі на північ від села, вздовж дороги на Петрівку.
Також кілька невеликих піхотних груп противника просунулися на схід від населеного пункту Грузьке, у напрямку Новомиколаївки, діючи з боку Кучерового Яру. Разом з тим, самі села Веселе та Грузьке продовжують утримувати ЗСУ, відбивши всі спроби противника "зачепитися" за них протягом останніх кількох днів.
Досить складною залишається ситуація з тактичною групою ЗСУ в районі Шахове – Софіївка – Володимирівка – Паньківка. Противник (підрозділи 51-ї ЗВА та частина сил його 8-ї ЗВА, за підтримки ряду частин та підрозділів зі складу морської піхоти) наполегливо намагаються обійти її з флангів, діючи у напрямках Нове Шахове – Шахове та Полтавка – Софіївка і таким чином повністю ліквідувати загрозу тилу 51-ї ЗВА, яка в свою чергу проривається в район Шевченко – Білицьке – Родинське – Гришине на Покровському напрямку та намагається "зачепитися" за Мирноград.
Є інформація, що окремі невеликі піхотні групи противника були помічені на північний схід від Шахового, у кількох підлісках (судячи з усього, вони потрапили туди з боку Полтавки).
Таким чином, стає зрозумілим, що якщо ворогу вдасться перерізати дорогу, що веде через Шахове на північний схід, у бік Дружківки, діючи через смугу 8-ї ЗВА, то ситуація для ЗСУ в районі, про який я говорив вище, різко і критично загостриться.
У цьому контексті досить красномовно виглядає накопичення противником в районі Полтавки та на південь від Русин Яру додаткових сил та засобів, як зі складу 8-ї ЗВА, так і зі складу приданих їй частин та з'єднань морської піхоти противника. Крім того, там же (на північний захід від Полтавки) фіксується розгортання противником кількох додаткових груп та підрозділів БПЛА.
2. Кілька зауважень щодо перспектив подальшого розвитку ситуації.
Особисто у мене немає сумнівів в тому, що командування противника продовжує розглядати своїм основним завданням на даному етапі наступ 51-ї ЗВА в районі на північ і північний захід від Покровська (воно прагне зайняти район Шевченко - Білицьке - Родинське - Гришине). На користь цієї точки зору свідчать кілька фактів:
- Противник, незважаючи на очевидну загрозу передовим підрозділам двох своїх бригад 51-ї ЗВА, що діють у напрямку Добропілля (132-га та 114-та омсбр), навіть не думав припиняти (і досі не припиняє) атаки у напрямку Білицького, Родинського та Мирнограда.
- Зосередження і розгортання на лівому фланзі сусідньої з 51-ю ЗВА 8-ї ЗВА угруповання морської піхоти противника (очевидно, спрямованого і здатного діяти не тільки в напрямку Костянтинівки, але і у бік Покровська) явно сприяло таким впевненим діям командування 51-ї ЗВА. Так само, як й його внутріармійське перегрупування частини сил 1-ї омсбр на «вистрій» свого Добропільського вклинення.
- «Синхронна» активізація 2-ї ЗВА противника безпосередньо на Покровському напрямку (у південній частині міста, в районах Звірове, Троянда, вулиці Київська та в напрямку Чинушено – Новопавлівка), не чекаючи прориву 51-ї ЗВА на північ від міста, чітко вказує на намір командування противника дотримуватися свого плану Покровської наступальної операції і надалі, незважаючи на всі пертурбації, пов'язані з вклиненням 51-ї ЗВА на Добропільському напрямку.
Про це свідчать і спроби противника прорватися до залізниці на західному в'їзді до Покровська (здійснені, ймовірно, окремими підрозділами 15-ї омсбр, протягом останніх 2-3 діб). Тобто, очевидно, російське командування поспішає виконати свій план із захоплення Покровська, незважаючи на деякі збої в графіку його виконання.
Однак цілком логічна думка про те, що в такому випадку всі дії російських військ на Добропільському напрямку мають допоміжний характер, явно не зовсім вірна. В іншому випадку противник не розпочав би комплексне перегрупування в смугах 51-ї та 8-ї ЗВА і не перетягнув би туди низку додаткових сил та засобів, буквально «вишкрябуючи» їх з інших напрямків.
Крім того, щонайменше півтора тижні командування 51-ї ЗВА, крім активних дій у напрямку свого основного завдання, досить чітко і ясно продемонструвало своє «гостре бажання» прорватися, якщо це можливо, до самого Добропілля.
Активні наступальні дії з рубежу Нове Шахове-Іванівка у напрямку Вільне, неодноразові атаки Золотого Колодязя, а також очевидне накопичення значної кількості штурмової піхоти в районі Дорожне свідчать про те, що, незважаючи на цілий перелік так званих пріоритетних завдань, пов'язаних з ліквідацією "флангових загроз", командування 51-ї ЗВА противника таки думає не лише про блокування Покровська з півночі, але й про подальший наступ у напрямку, власне, Добропілля.
Разом з тим, загальна оперативна обстановка в усій смузі 51-ї ЗВА противника виглядає досить складною та неоднозначною. Найбільш «болючу» загрозу своєму тилу на напрямку Новоторецьке-Разине, у випадку практичної реалізації якої ЗСУ, змогли б оточити не тільки ті сили противника, які діють на Добропільському напрямку, а й значну частину його сил, які зараз намагаються заблокувати Покровськ з півночі, тобто, по суті, усе угруповання противника, що діє на захід від річки Казенний Торець, російському командуванню вдалося ліквідувати. Сталося це завдяки тим самим двом речам, які я перерахував у попередньому огляді, присвяченому Добропільському напрямку, а саме – перегрупуванню додаткових сил та засобів у смуги 51-ї та 8-ї ЗВА противника (переважно на їх суміжні фланги) та активним атакуючим діям противника на флангах ударної тактичної групи ЗСУ, яка раніше проривалася на Новоторецьке.
Разом з тим, сама по собі, загроза для тилу 51-ї ЗВА (особливо для тих її частин та з'єднань, які прорвалися в глибину української оборони на північ від рубіжу Нове Шахове – Шахове) залишається, оскільки Збройні Сили України продовжують утримувати позиції в районі населених пунктів Ніканорівка та Паньківка (відстань між центрами яких не перевищує 5 км).
У зв'язку з усім вищесказаним, напевно, варто відзначити, що найближчим часом перед російським командуванням постане досить гостре питання - в якому вигляді і форматі залучати 51-у ЗВА до «штурму Покровська», адже вона зазнала дуже значних втрат в попередніх боях за своє Добропільське вклинення і яка вже більше місяця вперто, але безуспішно штурмує Родинське на напрямку свого основного удару?
Відповідь на це питання не така вже й неважлива, як здається на перший погляд. Очевидно, що наступальні дії в самому місті Покровськ і на захід від нього виключно силами однієї 2-ї ЗВА (швидше за все, посиленої частиною сил 41-ї ЗВА), без участі 51-ї ЗВА, чреваті виснажливими і кровопролитними, а головне - досить тривалими, боями на кшталт боїв за Часів Яр і Торецьк. Причому кінцевий успіх, в даному випадку, зовсім не гарантований...
Так, російське командування може, щоб "прискорити" увесь цей процес, кинути в бій свій імпровізований "корпус морської піхоти" в смузі 51-ї ЗВА, зосереджений у смузі сусідньої 8-ї ЗВА (на її лівому фланзі). Але тоді виникнуть труднощі з ретельно підготовленим і «виплеканим» майбутнім концентричним наступом з трьох сторін на Костянтинівку...
Як на мене, це досить складна дилема для командування угруповання військ (УВ) «Центр» противника, мабуть, призначеного відповідальним за «взяття Покровська». 51-а ЗВА, раніше перегрупована з Костянтинівського на Покровський напрямок, фактично, в його складі, є "приблудою". Особливо в контексті того, що місто все одно доведеться штурмувати в основному силами саме 2-ї та частиною сил 41-ї ЗВА.
Втім, також "не досить розумно" стирати «до талого» саму 51-у ЗВА в боях на підступах до міста, виключно для полегшення виконання завдань 2-ю та 41-ю ЗВА, адже вона все одно потрібна їм для штурму самого міста. Цікаво, який вихід знайде (точніше, спробує знайти) у такій ситуації російське командування?
