Цікава закономірність простежується...
Чим більше "однорівневих юнітів" потрапляє під оперативне управління тих чи інших командних структур, тим скоріше падає якість цього самого оперативного управління...Причому, ця тенденція стосується, як нашого командування, так й командування противника...
Але, є одне "але"... ЗСУ рятує їх здатність до швидкої "самоорганізації"... Українські "юніти" набагато швидше й ефективніше домовляються один з одним про взаємодію та узгодженність у спільних діях "по горізонталі"... ніж це роблять росіяни... Причому, ЗСУ роблять це, практично на УСІХ рівнях командної структури війська...
Ще одне підтвердження переваги "розумної децентралізації" у оперативному відношенні над жорсткою, централізованою системою управління військами...
І це є чіткою ознакою ще однієї цікавої тенденції...
Та сама "сецентрична війна", принаймні на організаційному рівні, вже стала для ЗСУ... повсякденою буденністю... Мені, навіть, "страшно" уявити, якщо усе це наповнити відповідним технічним ресурсом, "легалізувати" і зробити одним з ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ управління військами...
ЗСУ тоді перетворяться у смертоносне мережеве військо... здатне концентруватися\роззосереджуватися із заздалегідь заданими параметрами і ступенню... Причому, за необхідністю, робити це майже миттєво, поза "законами сучасного оперативного мистецтва", виключно у відповідності із своїми власними, малозрозумілими для противника потребами...
До речі, українське військове командування ВЖЕ використовує ці принципи на ПРАКТИЦІ...
На мою думку, нинішня війна хоча й виглядає іноді ззовні, як Перша світова... але по суті, є прологом до народження абсолютно нового типу війн... Це, своєрідна нано-війна... коли збройна сила... може розподатися та збиратися... у режимі "онлайні"...за чітким, актуальним для себе алгоритмом, стратегічним (оперативним) параметром, а головне - за власним бажанням та потребою...
