Корупція, звісно, річь важлива, особливо тоді, коли вона у верхніх ешелонах влади. Її треба викорчовувати за будь-яких, навіть дрібних, ознаках. Це, навіть, не підлягає дискусії...
Але на данний момент, було би ще краще, аби вище військово-політичне керівництво країни зайнялося також й війною. Впритул, так би мовити, вникнуло у одне питання, а саме - співставило, які будуть наслідки втрати Покровська й які будуть наслідки прориву противника оперативного рівня у східній частині Запорізської області (й як слідство, втрата Гуляйполя)...
Порівняло би одне з одним, прийшло би до якогось висновку й прийняло би відповідне рішення. А головне - почало би ДІЯТИ (Генштаб йому в помічь)...
Саме від цього залежитиме перебіг війни найближчим часом.
Можна бути "геніальним" стратегом, але якщо постійно запізнюєшься із власними рішеннями, то починаєш "підлаштовуватись" під дії ворога, іншими словами - втрачати власну стратегічну ініціативу, й як слідство - отримуєш поразку у війні. Це ази з теорії та практики військового мистецтва, які викладають на 3-му курсі будь-якого військового навчального закладу (ВНЗ).
На даному етапі війні Сили оборони України (СОУ) й ЗСУ, як їх основна фундаментальна частина, проводять Стратегічну оборонну операцію. Основною метою її є позбавлення противника можливості наступати на ОСНОВНИХ операційних напрямках, за рахунок знекровлення його ударних угрупувань та резервів оперативного та стратегічного рівня, в ході спроб подолання ними системи оборони СОУ на оперативному рівні.
У зв'язку з цим, варто розуміти, що максимально довге у часі утримання певних рубіжів та районів є виключно основним СПОСОБОМ досягнення цього, а не самою ціллю Стратегічної оборонної операції. Зрозуміло, що цього можливо добитися виключно тоді, коли ваша система оборони має ПІДГОТОВЛЕНИЙ характер.
Загалом, у цьому сенсі, існує два основних стратегічних метода, які постійно "борються" між собою, під час численних війн, які вело й продовжує вести людство.
Перший (як на мене, самий дебільний й недалекоглядий) - прагнути захопити территорію противника (бажано, включно із столицею), всістися на ній й об'явити себе переможцем. При цьому, не подбати про військо противника. Яке, в таких умовах, цілком може зберегти свою цілісність та спроможність до організованого та цілеспрямованого спротиву противнику. За таких обставин, ворог, рано чи пізно, буде вимушений полишити усе зайняте ...
Прикладів цьому - безлічь, ще з антічних часів й до наших днів, включно з Афганістаном, Другою світовою війною и нинішньою російсько-українською (планувати захоплення "Київа за 3 дня", не маючи можливості розбити основні угрупування ЗСУ, саме з цієї серії).
Другий спосіб - спочатку розбити армію противника (або, принаймні, добитися припинення її існування, як організованої збройної сили чи позбавити її спроможності системного опору) й лише потім реалізовувати можливості, які відкриваються внаслідок цього - захоплювати територію, включно із столицею, змінювати владу у країні, або взагали "приєднувати" собі захоплене.
Виходячи з вищесказаного, спробуйте, шановні читачі, оцінити рівень стратегічного планування, як в СОУ, так й у нашого противника. А саме - чи вірно визначена ціль (мета) Стратегічної оборонної операції вищим військово-політичним керівництвом нашої держави, й чи вірно діє (обрав відповідну стратегю ведення війни й звісно, її реалізацію на оперативному рівні) кремлівський режим?
А потім, спробуйте "преломити" це на оперативному рівні, тобто у масштабі основних операційних напрямків - Куп'янськ, Покровськ, Приазов'я й т.д.
Думаю, в такому разі ви, шановні читачі, зразу знайдете чимало відповідей на питання, які вас сьогодні турбують
