Коли є трохи вільного часу...
то читаю зараз книгу командера Деніса Райнера
"Битва за Атлантику.
Эскорты кораблей британских ВМС 1939 - 1945"
Автор - офіцер Королівського військово-морського добровольчого резерву (КВМДР), під час Другої Світової війни, був призваний у лави Королівських ВМС й командував низькою ескортних, протичовнових та мінних кораблів - від патрульного траулера, до великого океанського есмінця...
Людина в ході своєї служби побувала у багатьох операціях, включаючи конвойні, протимінні, стикалась із "активною діяльністю німецьких підводних човнів", нальотами японської палубної та базової авіації у Східних морях та побувала у ще цілому ряді "замесів". Тобто, професійний та бойовий бекграунд у командера Райнера - чималий...
Тому його погляд на діяльність британских ВМС під час війни й зокрема Битви за Атлантику, особливо з точки зору капітана ескортного корабля та ескортної групи зі складу Сил Західних Проходів - як на мене, дуже цінний...
Цікавості автобіографічним спогадам автора надає й той факт, що він явно не позбавлений літературного таланту...
Опис оточуючих його людей, екіпажів кораблів, яким йому довелося командувати та очолювати, характерів та тіпажів посадових осіб британського Королівського військово-морського флоту різних рівнів, під час виснажливої боротьби Британії, буквально "за життя" (для острівної держави, Битва за Атлантику, по суті була питанням виживання у війні)... стали основним змістом цієї книги.
Загалом, йому, як на мене, вдалося дуже яскраво та наочно змалювати обстановку й ситуацію, під час війни...
Ну й як завжди... неперевершаний британський юмор... тим більше, з "військово-морським ухилом"...
Місце - невелике британське містечко на узбережжі Кіркуолл
Час - так звана "мюнхенська криза", пов'язана із подіями в Чехословаччинні. Мало хто знає, але британський уряд в той момент не тільки вів "ганебні перемовини з Гітлером", які закінчились, так званим "Мюнхенским зговором" (за версією радянської пропаганди), а цілком приховано проводив цілий ряд заходів із Стратегічного розгортання своїх збройних сил, в тому числі й Королівських ВМС (явно вбачаючи у недалекому майбутньому війну й потроху готуючись до неї)...
Автор, на той момент, молодий лейтенант-командер, штурман, отримав наказ прибути на "військово-морську базу" (яка, на момент розгортання, являла собою старий дирявий барак з жесті та пару старих напівзруйнованих причалів)...й увійти до складу її "організаційної групи".
К моменту прибуття лейтенанта Райнера не було ні кораблів, ні екіпажів... Це все ще треба було "прийняти"...
Так як він був, другим, новоприбулим офіцером зі складу "бази", йому доручили приймати та розміщати екіпажі майбутніх "доглядових кораблів" у помешканнях місцевих жителів, тому що на самій базі - ще нічого зручного для розміщення особового складу просто не було...
Як пише Деніс Райнер...
"... Місцеві мешканці без особливого задоволення сприйняли ці спроби військово-морського командування".
Справа в тому, що сума, яку виділяв Уряд Його Величності, ще згідно закону "лохматого" 1870-го року за "прийом на постой" солдата, або матроса "із спорядженням, зброєю та конем" складала - 3 шилінга та 6 пенсів на добу.
Адже, британські традиції, в тому числі Закони, у цьому сенсі - "щось непохітне"...
Однак, у британському флоті, на той час служили достатньо винахідливі та красномовні люди...які були здатні знаходити виходи з чималої кількості складних ситуацій.
В черговий раз, вмовляючи якогось мешканця Кіркуолла прийняти у його помешкані на постой "пару матросів", молодий лейтенант знаходв безпомилковий та "убивчий" аргумент, із повною серьйозністю заявляючи, що - сума плати за це є цілком прийнятною, адже британський флот НЕ пропонує прийняти на постой окрім озброєнної людини (людей), ще й їх КОНЯКУ (хоча Закон це й передбачає) ...
Це був вирішальний аргумент...
За короткий проміжок часу, лейтенанту Райнеру вдалося таким чином розмістити близько 200 моряків зі складу майбутньої "ВМБ"...
Я ржав вголосину, коли уявляв ці діалоги...
***
Мої враження від проходження ВЛК...
якось, навіть, не підпадають під жодний термін чи визначення.
Скажу так... я того, хто все це придумав та організував
"маму у кіно водив..."
Якби хтось мені раніше сказав, що люди о 4.00 ранку записуються у чергу щоб пройти ВЛК, я би точно не повірив.
Але я то, бачив на власні очі...
