"Війна кремлівських веж" - Павло Бондаренко

"Війна кремлівських веж" - Павло Бондаренко

Уся наша історія - суцільні змови. Це підтвердять Гай Юлій Цезар, Наполеон Бонапарт, Карл ХІІ, Григорій Распутін та тисячі інших великих і малих історичних персонажів. Тож трохи з "теорії змов" вам.

"Бавовна" на Кримському мосту не могла статися через вплив зовні. Україна таких можливостей, на жаль, не має. І пояснення, що автомобільний міст склався через влучання ракети у цистерни на залізничному мосту 15 метрами вище не витримує критики.

Вибух автофури? Але зрозуміло, що таку складну операцію не могли організувати спецслужби жодної держави, кім самої рф - надто небезпечно та з мізерними шансами на успіх, при тому все одно мала бути допомога "зсередини".

А тепер пригадуємо події останнього місяця.

Підрив "Північних потоків" точно не робота українців. Це зрозуміло. Але й не американців, хоча це їм і вигідно. Не у виключній економічній зоні союзника США - Данії. Тоді хто?

Знищення двох дальніх важких бомбардувальника рф на аеродромі Шайковка Калузької області якимось таємничим дроном, приналежність якого досі не встановлено. Скоріше за все, його було куплено в якійсь третій країні, аби не було виявлено жодних зв'язків з тими, хто це організував. А, можливо, й не було ніякого дрона, а була закладка.

Це усе на тлі невдач москви на війні з Україною, падіння авторитета хвв, вже відвертого хитання його влади, масовим невдоволенням населення "могилізацією" та іншими неприємностями.

Ну і вишенька на тортику - непомірне підсилення рамзана ахмадовича. Лише у квітні він отримав до погонів генерал-майора МВС ще й армійське звання генерал-лейтенанта і от, лише через півроку уже став генерал-полковником. А він і генерал-майором став лише 2 роки тому. Так навіть Василь Сталін у званнях не зростав.

Сказати, що армійські генерали ненавидять тік-токера - це нічого не сказати. А тут таке - і немов би у насмішку над ними - генерал-полковничі еполети тупо подаровано на день народження. У доповнення до святкового торта.

Треба сказати, що далеко не усі генерали на росії підтримували ідею війни з Україною. Генерали, нехай і російські, все ж таки спеціалісти по війні й розуміють усі небезпеки.

Хто не знав, змова проти Гітлера реально почалася у 1938 році й саме у військовому середовищі. Генерали не хотіли воювати, а події навколо Чехословаччини загрожували великою війною проти Франції, Британії та СРСР.

Серед змовників у різний час були - на секундочку, такі люди як начальники Генерального штабу Бек, а потім Гальдер. Начальник військової розвідки адмірал Канаріс. Про змову знали генерал-фельдмаршал Клюге та командувач Вермахту Браухіч. У змові брали участь голова Рейхсбанку Шахт та інші високопосадовці. Не рахуючи того, що особистий секретар Гітлера Борман працював на британські спецслужби, а очільник Гестапо Мюллер - на радянські.

Чому у випадку з мікрофюрером не може бути чогось подібного? У москві чимало тих, хто розуміє чим закінчиться зіткнення (не обов'язково воєнне - вистачить економічною і політичного) з колективним Заходом.    

Зате обома руками "за" Велику війну були і є товариші з ФСБ та рамзан ахмадович.

А Керченський міст, любі друзі, так само, як і Північні потоки - улюблені дітища хвв. Удар по них це не лише удар по репутації та становищу мікрофюрера, це такж удар по "Контроі Глибокого Буріння", яка має боротися з диверсантами.

Так що зовсім не виключено, що це ознака великої війни всередині московського режиму. Те, що називають "війна кремлівських веж". Гарно це чи погано для нас? Однозначно гарно. Усе, що послаблює режим, нам вигідно.

P.S.

А нам своє робити: бити, бити, бити...