Обговорення значної частини практичних наслідків ірано-ізраїльської війни цілком зрозуміло зосередилося на закритті Ормузької протоки. Але для росії є й інші вразливості вздовж її маршрутів постачання, які оголила війна на Близькому Сході.
Як уже зазначалося, роль росії у війні була обмеженою з огляду на практичні обмеження її власних військових ресурсів, а також дипломатичну обережність щодо ще нових відносин зі США. Проте це не захистило кремль від побічних наслідків конфлікту. І хоча зростання цін на нафту дало короткочасний економічний поштовх державі, що залежить від видобутку та експорту вуглеводнів, ця війна оголила тривалу вразливість віддалених російських ланцюгів постачання в Каспійському морі – регіоні, який росія не контролює повністю.
Ланцюги постачання під ударом
Хоч поза межами Ізраїлю це тоді майже не привернуло уваги ЗМІ, удар Військово-повітряних сил Ізраїлю наприкінці березня поцілив у добре відомий торговельний маршрут між росією та Іраном у Каспійському морі. На ньому російські та іранські судна перевантажують вантажі між іранськими портами Бендер-Анзалі й Амірабад та російськими портами Астрахань, Оля і Махачкала. Порт Бендер-Анзалі – один з центральних вузлів у ширших планах росії щодо Міжнародного транспортного коридору "Північ – Південь", довгострокового інфраструктурного проєкту, просування якого неодноразово гальмували дипломатичні та практичні проблеми. Від 2022 року цей каспійський маршрут постачання набував для росії дедалі більшої ваги, забезпечуючи обмін зброєю та нафтою між росією та Іраном, і був ключовим вузлом у транспортуванні іранських дронів "Шахед", доки росії не вдалося локалізувати їхнє виробництво.
Цей ланцюг постачання та передання технологій і озброєнь між Іраном та росією не були жодним секретом – США ще у 2024 році ввели санкції проти російських судноплавних компаній, які перевозили цим маршрутом дронові технології та боєприпаси. Власне, українці кілька разів намагалися обмежити операційні можливості росії на Каспії: у листопаді 2024 року українські сили вразили російську військово-морську базу в порту Каспійськ у Дагестані, пошкодивши два кораблі, а в серпні 2025-го – російське вантажне судно, що перевозило техніку та боєприпаси з Ірану. Атаки на російські активи в замкненому Каспійському морі становлять практичний і дипломатичний виклик для прибережних держав Каспію – Туркменістану, Казахстану та Азербайджану, які вибудували відносно позитивні зв'язки і з росією, і з Європою.
Втім, це був перший випадок, коли Військово-повітряні сили Ізраїлю атакували російський ланцюг постачання в такий спосіб, і реакція виявилася промовистою. У відповідь росія взагалі заперечила, що удари сталися – почасти, щоб зберегти стратегічну дистанцію і не визнавати своєї ролі в незаконній торгівлі зброєю, а водночас – щоб запобігти дипломатичній кризі з Ізраїлем. Після атаки речник кремля Дмитрій Пєсков заявив, що в кремля немає інформації про судна, які перевозять російську зброю в Каспії. Втім, майже неприхованим попередженням він усе ж додав, що росія сприйняла б будь-яке потенційне поширення ірано-ізраїльської війни на Каспійський регіон "вкрай негативно".
Це не означає, що Каспій може стати новим театром воєнних дій. Але це демонструє ключову вразливість однієї з найважливіших артерій російської торгівлі зброєю.
російський контроль над ланцюгами постачання за кордоном
Міжнародний транспортний коридор "Північ – Південь" (INSTC) – важливий інструмент, за допомогою якого росія реалізує частину своєї зовнішньої політики, продовжує війну в Україні та поширює свій вплив за кордоном.
Для москви розвиток INSTC є стратегічним пріоритетом. Він відкрив би ланцюги постачання з півночі на південь в обхід як Європи, так і Китаю. Цей 7200-кілометровий сухопутно-морський інфраструктурний проєкт має на меті з'єднати Іран, росію, Центральну Азію та Індію з Європою. Його обговорюють ще з початку 2000-х. Проєкт відродили з новою нагальністю після вторгнення росії в Україну, коли росії знадобилися нові маршрути постачання. Хоча проєкт давно стикається з іншими політичними, практичними та фінансовими проблемами – як-от власні економічні труднощі Ірану та розбіжності з центральноазійськими країнами щодо транзиту через їхні території, – кінцевий успіх INSTC залежить від регіональної стабільності, яку росія не може гарантувати.
Удари Ізраїлю по керівництву Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) створюють проблему для планів москви. Хоча взаємодія росії з іранськими регіональними посадовцями нижчого рівня, вочевидь, залишиться незмінною, вбивство секретаря Ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані у березні 2026 року, найімовірніше, матиме помітний вплив на проєкт. Ларіджані часто зустрічався з російськими посадовцями для обговорення INSTC, востаннє – у грудні 2025 року. Навіть без зміни режиму в Ірані, яка видається дедалі менш імовірною, політична нестабільність в Ірані, пошкоджена інфраструктура й невизначеність щодо інвестицій у країну ризикують зірвати багато російських інфраструктурних проєктів.
російські посадовці впродовж війни обережно висловлювалися про майбутнє INSTC, проте намагалися не знімати його з порядку денного. Старший помічник президента і голова Морської колегії Ніколай Патрушев тісно залучений до проєкту, що свідчить про його важливість. У середині березня він дав довге інтерв'ю "Коммерсанту", применшуючи вплив війни на російську інфраструктуру і натякаючи, що в росії є чимало способів убезпечити свої морські проєкти на майбутнє. Дмитрій Пєсков загалом здавався песимістом щодо перспектив INSTC. Проте до кінця березня 2026 року міністр транспорту Андрєй Нікітін заявив, що росія все ще має намір продовжити будівництво, щойно регіон стабілізується.
На тлі поточних дипломатичних переговорів між Іраном та Ізраїлем щодо припинення вогню кілька днів тому Патрушев провів доволі оптимістичне засідання в південній Астраханській області, присвячене майбутньому INSTC. На ньому обговорювали перспективи інвестицій у російські порти та партнерства з країнами Перської затоки для модернізації логістичних вузлів. І хоча просування INSTC залежить від геополітичних чинників, що перебувають поза контролем москви, це засідання скликали особисто за наказом путіна. Це підвищує імовірність того, що проєктові нададуть більшої публічності, й того, що в разі його провалу ставки виявляться вищими.
