Поки телеграм-канали захлинаються інсайдами, кого посадять у крісло на Банковій — Умєрова, Палісу чи ще когось із «обойми», — ми займаємося ідіотизмом. Ми обговорюємо, хто стане новим господарем країни, обираючи людину на посаду... секретаря.
Давайте назвемо речі своїми іменами. Офіс Президента України (ОПУ) — це канцелярія. Це патронатна служба. Це бек-офіс, завдання якого — купувати скріпки, друкувати укази на чистовиках і слідкувати, щоб у Президента не закінчилася вода в графіні. Все.
Відкрийте Конституцію. Стаття 106, пункт 28. Президент має право створювати «консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби». Чуєте слово «допоміжні»?
Керівник Офісу Президента — це не віце-президент. Це не канцлер. Це не великий візир. Це людина, яка не існує в правовому полі як державний діяч. Його не обирав народ. За нього не голосував Парламент. Він не складає присягу.
Але що ми маємо по факту? Ми маємо монстра, який зжер усі гілки влади.
Уряд? Міністри перетворилися на хлопчиків для биття, якими керують телефонними дзвінками з Банкової.
Парламент? Депутати чекають «відмашки» від клерків, які юридично ніхто.
Суди? Офіс проводить «співбесіди» і спускає вказівки.
Ми власними руками зламали логіку парламентсько-президентської республіки, дозволивши секретарю керувати державою.
Подивіться на структуру цього «монстра». В Офісі Президента сидять цілі департаменти та директорати, які дублюють міністерства. У нас є Міністр закордонних справ. Навіщо нам заступник голови ОП із зовнішньої політики, який їздить на переговори замість дипломатів? У нас є Міністр енергетики. Навіщо нам «куратор» енергетики на Банковій, який, як показала операція «Мідас», займається не реформами, а збором кешу в бек-офісі?
Це не просто роздування штату. Це узурпація. Коли рішення приймає той, хто не несе за нього юридичної відповідальності, це завжди закінчується корупцією. Операція «Мідас» — це прямий наслідок. Коли «Карлсон» (Міндіч) і «Професор» (Галущенко) вирішують долю мільярдів, сидячи в приватному офісі, а не в Кабміні — це вирок системі.
Нам не потрібен «сильний менеджер» на чолі ОП. Нам не потрібен «візіонер» чи «права рука». Нам потрібен офіс-менеджер.
Конкурс на цю посаду має виглядати так:
1. Вміння користуватися календарем та годинником.
2. Навички закупівлі канцтоварів.
3. Організація роботи прибиральниць та сантехніків.
4. Відсутність політичних амбіцій.
Якщо треба, я допоможу Володимир Зеленський скласти текст вакансії.
Будь-яка спроба Керівника Офісу вийти до преси і заявити щось про геополітику має закінчуватися звільненням за перевищення службових повноважень. Будь-який дзвінок міністру з фразою «я вважаю, що треба зробити так» має фіксуватися як спроба втручання в діяльність державного діяча (стаття 344 ККУ).
Знести надбудову
Ідея «реформувати» ОПУ — це маячня. Не можна реформувати ракову пухлину. Її треба вирізати. Орган має бути перейменований назад у Секретаріат або Канцелярію. Всі «директорати», що дублюють міністерства, мають бути розігнані. Єдині люди, які мають там залишитися — це протоколісти, юристи (для вичитки ком у текстах) та завгоспи.
Доки ми обговорюємо прізвища наступників, ми легітимізуємо цей антиконституційний балаган. Нам має бути начхати, хто там керівник. Ми не повинні знати його ім'я. Якщо ви знаєте прізвище завгоспа — у вашому домі бардак. А в нашому домі — не просто бардак, а узурпація влади групою осіб за попередньою змовою.
Досить шукати нового «сірого кардинала». Шукайте завгоспа секретаріату!
