Суд оприлюднив рішення про прийнятність у справі Ukraine and the Netherlands v. Russia (стосовно цілого ряду стверджуваних порушень прав людини сепаратистами на Донбасі в 2014 році та збиття Боінгу МН17) – останнє рішення, в якому я брала участь як суддя ЄСПЛ.
Величезне – більше 200 сторінок, з дуже детальним описом перебігу подій, доказів, підходу для оцінки доказів (так само як і у нашій попередній міждержавній справі стосовно Криму), та відповідно – з безсумнівним значенням як для права, так і для історії.
Якщо дуже коротко – Суд визнав прийнятними майже всі вимоги України і Нідерландів – щодо стверджуваних порушень Конвенції при військових атаках на цивільних осіб та цивільні об’єкти, включаючи збиття літака MH17, розстрілах мирних жителів, позасудових стратах та катуваннях і побитті до смерті цивільних осіб та військополонених, тортурах, нелюдських умовах тримання, піддані примусовій праці, викраденнях, незаконних арештах і тривалих незаконних затриманнях; йдеться також про напади на релігійні конгрегації, переслідування журналістів і блокуванні українських ЗМІ, знищення та незаконне відібрання приватної власності – тощо.
Крім того, була визнана прийнятною скарга на викрадення трьох груп дітей на сході України у червні-серпні 2014 року та їхнє тимчасове вивезення у Росію.
Окрім емоційного окрасу – неабиякий правовий виклик.
Як знає юридична спільнота, лише два роки тому в рішенні в справі Georgia v. Russia (II) щодо війни 08.08.08 Суд вирішив - “Silent enim leges inter arma” («під час війни закони мовчать») - події під час активної фази бойових дій (8-12 серпня 2008 р.) не підпадали під юрисдикцію Російської Федерації для цілей Конвенції, оскільки «сама реальність збройного протистояння та боїв між ворожими збройними силами, які прагнуть встановити контроль над територією в умовах хаосу, означає не лише відсутність" ефективного контролю" над територією, … але також виключає будь-яку форму "повноважень та контролю державного агента над особами". З п’ятю іншими колегами я була в меншості, і ми висловили сподівання, що цей вкрай хибний, неправовий та шкідливий для захисту прав людини підхід буде переглянуто.
Тож абсолютною – хоча і проміжною – перемогою можна вважати відмову Суду, всупереч вимогам рф, визнати відсутність юрисдикції за прецедентом Georgia v. Russia (II): Суд вирішив, що для ретельного вивчення кожного інциденту потрібно приєднати питання прийнятності до суті справи.
Надалі рішення за колегами, які вже будуть розглядати справу по суті.
Переможемо. Слава Україні та слава ЗСУ!
Ганна Юдківська, екс-суддя ЄСПЛ від України
