ВЕЛИЧЕЗНУ КРАЇНУ ХАКНУЛИ

Я не скаржуся. За добу світло було чотири години. Приватний сектор — якось виживаємо, генератори, свічки, теплі ковдри. Не про мене мова.

У мене питання про інше.

Як там на пробіжці в Ізраїлі Міндічу — нормально?

Як там навчання сина Галущенка у Швейцарії за 200 тисяч доларів на рік — теж нормально?

Як там біг уздовж узбережжя у Цукермана — комфортно?

А Гринкевич — і досі без підозри, так?

Жоден із цих людей не мерзне. Жоден із цих людей не сидить у квартирі з одинадцятьма градусами тепла.

А вся Україна сидить. Київ сидить.

Мені фізично боляче читати, як люди пишуть про холод у домівках.

Мені боляче уявляти маленьких дітей у цих квартирах.

За вікном мінус тринадцять.

Це не абстракція.

Це реальність.

І в цій реальності хтось бігає, хтось навчається, хтось живе спокійно, а хтось виживає.

Це виглядає так, ніби країну просто зламали.

Величезну, живу країну хакнули.

І нам тепер пояснюють, що це «складно», «обʼєктивно», «так вийшло».

Ні.

Це не «так вийшло».

Це ви — наш вирок.

Володимире Зеленський, де підозри всім цим «прекрасним людям»?

Тим, хто крав на енергетиці.

Тим, хто крав на укріпленнях.

Тим, хто виводив кошти, поки країна мерзла.

Вам тепло?

Ви взагалі де зараз?

Де ви, пане президенте?

.

Зараз в коментарях понеслось:

«А до росіян у вас претензій немає? А обстріли? А світло?».

Люди добрі, ми в 2022 році сиділи в повному блекауті Києва. Якщо хтось забув, тоді сиділи мовчки всі, очі в підлогу й навіть не відсвічували.

Але потім ми почули про операцію «Шлагбаум». Про 15% на цій операції. І вибачте, але після цього в мене з’явилося відчуття, що нам сказали ще далеко не все.

І коли почалися розмови про «двушечку на Москву», у мене з’явилося питання. Не тільки до зовнішнього ворога — там усе зрозуміло, вони біо сміття, це навіть не обговорюється.

У мене з’явилось питання до внутрішнього ворога. Бо досить уже ходити з мантрою:

«Усі претензії — до Росії».

Ніфіга.

Якби не крали кошти.

Якби не пиляли оборону.

Якби не брали відсотки з війни, —

ми б сьогодні не сиділи без світла, тепла і води.

Тому так.

У мене є питання не лише до того, хто стріляє, а й до того, хто крав і краде, поки ми тримаємось.

▪︎ ▪︎

«Кожен, хто краде під час війни — ворог», — Зеленський.

Гарні слова. Правильні.

Такі, що мають викликати аплодисменти.

Але в коментарях і на кухнях українці все частіше дописують своє закінчення цієї фрази.

​«Кожен, хто краде під час війни — друг Зеленського».

​Чому цей гострий жарт (чи вже не жарт?) став таким популярним?

Тому що між словами та діями прірва, яку вже не засипати патріотичними гаслами.

​Корупційні скандали в Міноборони, на митниці, в Офісі Президента виникають щотижня.

​Фігуранти справ замість тюремних нар отримують... відпустки за кордоном або просто переходять у затінок, чекаючи, поки «хайп» вщухне.

​Система не «випльовує» мародерів, вона їх захищає. Бо «своїх не кидаємо» — це, схоже, єдиний принцип, який працює бездоганно у Зеленського.

​Питання:

Якщо корупціонер — це ворог, то чому ці вороги почуваються в тилу безпечніше, ніж наші хлопці в окопах?

Чому рука, яка краде армійські гроші, продовжує тиснути руку президенту або його оточенню?І

​Коли влада каже «ворог», вона киває на абстрактне зло.

Коли народ каже «друг», він вказує на конкретні прізвища, які роками залишаються недоторканними.

​Красти під час війни — це не просто злочин.

Це мародерство на крові. І якщо влада не почне реально «відрубувати руки» своїм друзям, то скоро народ перестане бачити різницю між тими, хто їх захоплює, і тими, хто їх обкрадає

▪︎ ▪︎

Тільки факти.

У Зеленського:

Міндіч, Цукерман, кум

Чернишов, Найєм, Рєзніков, Умєров, Єрмак, Юзік, купа Міністрів та голова НБУ —

які в бігах,

Голова СБУ, фракція Слуг —

мародери та зрадники, Дольче Габанна та Французький банк…

І тут такий Зеленський каже, що він нічого не знав.

.

Перший закон «потужного незламизму» звучить так:

«Впороте небачення навмистного розвалу України Зеленським, прямо пропорційно глибинному баченню вини Кличка у відсутності електрики, тепла і води в Києві».

.

Марк Аврелій казав:

«Справжній спосіб мстити ворогу — це не бути схожим на нього».

На жаль, Україна перетворюється на гіршу копію росії, ЗЕ-влада мститись ворогу не буде.

.

Дана Ярова

Mila Ya

ТГ Дмитро Чекалкин

(Denys Tsar, Комбриг, інші автори).