Якщо раптом хтось мав сумніви, як проходитиме відбудова країни, загляньте у коментарі до будь-якого допису про виділення 600 млн гривень з київського міського бюджету на ремонт розбомблених будівель.
Дві третини дописувачів впевнені, що не на часі. Тому що кордон не укріплений, бракує літніх берців і взагалі росіяни можуть іще не раз запустити ракети.
Решта цікавиться, що буде з об'єктами на Київщині та у Маріуполі. Хтось впевнений, що почався дерибан, і гроші все одно будуть розкрадені.
Я можу тільки уявити, що буде, коли те саме почнеться на рівні країни. Не у Києві, де у нас загалом нема претензій до рішень міської ради, де велика фракція ЄС і налагоджений контроль за фінансами. (О боги, та знаю я, що ви мені зараз скажете, але я пишу з точки зору киянки, якій є з чим порівнювати)
Мені здається, нас тут усіх просто поплавить.
Це буде робота, у якій на перший план вийдуть таланти і уміння місцевої та центральної влади. Це буде велика відбудова під керівництвом "квартального" уряду. І під прицілом небачених, шалених іпсо з боку росії.
Пам'ятаєте анти-ковідну та анти-вакцинну істерику? Це квіточки, кульбабки порівняно з тим, що тут розпочнеться.
Нам потрібно бути готовими і вже зараз шукати шляхи протистояння цунамі. На мою думку, треба починати на місцях зі звернень до своїх місцевих депутатів. Об'єднуватися у постраждалих громадах і вимагати більш-менш об'єктивної оцінки збитків.
Тому що якщо почнуть голосувати за бюджети відновлення без підготовки і обговорення, країну просто рознесе.
