Великi українки: Королева нiмого кiно

...На перше побачення у 17 рокiв майбутнiй чоловiк запросив Вiру на нiмий фiльм. Вiдтодi дiвчина мала у серцi велику мрiю, яку здiйснила, бо мусила заробляти грошi.
 

У багатьох довiдниках її називають "знаменитою росiйською актрисою нiмого кiно". Так Вiра знiмалась в Москвi, але народилась 5 (або 9 серпня) 1893 року в Полтавi у сiм'ї Василя Андрiйовича Левченка, що походив iз старовинного козацько-старшинського роду, що починається вiд Iвана Левченка у ХVII столiттi. Про це йдеться у книзi В. Лукомського та В. Модзалевського "Малоросiйський гербовник". Її батько, корiнний полтавець, закiнчив словесне вiддiлення Московського унiверситету, мати -- Олександро-Марiїнський iнститут шляхетних
панн. Сiм'я жила щасливо i дружно. Батько викладав у рiднiй Полтавi, а мати виховувала дiтей, Вiру, i ще двох молодших, Надiю та Софiю.

Коли Вiрi сповнилося два рочки, помер дiдусь, i сiм'я переїхала в Москви до бабусi, яка залишилась сама. Тут дуже рано вона вступила у балетне училище Великого театру, але через рiк покинула навчання, бо бабуся-аристократка була категорично проти такого заняття онуки. "Ми належимо до аристократичних сiмей i не можемо майже голими танцювати на сценi! Це непристойно!" -- казала вона.

Дiвчина вчилася у гiмназiї i одночасно вiдвiдувала гурток молодих артистiв Московського художнього театру, грала на фортепiано, цiкавилась мистецтвом. I у 1908 роцi потрапила на виставу театру з Петербурга "Франческа да Рiмiнi" за драмою Габрiєле Д'Аннунцiо, у якiй грала популярна актриса Вiра Комiсаржевська. Вiра була така вражена грою актриси, що кiлька днiв навiть не розмовляла i не
вiдповiдала, коли до неї зверталися. I переляканi батьки викликали лiкаря. Той сказав, що в дiвчини дуже тонка психiка, i порекомендував для її змiцнення займатися спортом.

На перше побачення -- у кiно
 

Через два роки вона закiнчує гiмназiю. I на випускному балу знайомиться iз молодим юристом Володимиром Холодним. Хлопець на перше побачення запрошує Вiру в кiно. I ось цього дня Вiра безповоротно закохалася у Володимира i нiме кiно. Вони хочуть одружитись, але сiм'ї проти цього раннього шлюбу. Вони йдуть наперекiр волi батькiв.

У 1912 роцi у подружжя народилася доня -- Євгенiя. Пологи були важкi, i лiкарi попередили, що їй не можна народжувати знову, принаймнi найближчими роками, тому подружжя удочерило племiнницю Володимира Нонну, щоб у Женi була сестричка.

Вiра не пропускала у той час iз чоловiком жодної вистави, а також ходила з ним i на популярний тодi синематограф. Володимир захоплювався автоспортом, брав участь у перегонах, навiть видавав газету "Авто". Вiн i дружину навчив водити автомобiль. Молодi й веселi, вони разом лiтали на таких швидкостях, що нерiдко потрапляли в аварiйнi ситуацiї. Але нiхто не зазнав жодної серйозної травми.

Жiнка любила запрошувати гостей, вона органiзовувала вечори, на якi сходилися художники, письменники, музиканти. Життя було б сповнене щастя, якби не шаленi ревнощi чоловiка. Вiн хотiв бачити її сумлiнною господинею та люблячою матiр'ю. Тому про те, щоб стати актрисою, навiть не йшлося.

Родина Холодних -- українськi патрiоти

Володимир Холодний походив iз вiдомої сiм'ї українських патрiотiв, хоча про це мовчали росiйськi, а потiм радянськi дослiдники. Володимир мав трьох братiв: Олексiя -- вiдомого на той час музикального критика, Миколу -- знаного українського ботанiка, фiзiолога, мiкробiолога, академiка, нинi Iнститут ботанiки АН України має його iм'я, i Григорiя -- теж вченого, що був секретарем Українського
видавничого товариства, що його заснував у Москвi Грушевський.  Згодом Григорiй переїхав до Києва, викладав у старших класах Другої української гiмназiї iм.
Кирило-Мефодiївського братства, був головою "Просвiти" у Чернiговi, працював в iнститутi Української наукової мови, згодом очолював його. У 1929 роцi був звинувачений у належностi до Спiлки визволення України i засуджений на вiсiм рокiв позбавлення волi. У 1938 роцi розстрiляний.

Ось таким було оточення Володимира i його молодої дружини, про яке мовчать усi дослiдники життя Вiри Холодної.

Раптовий спалах зiрки

Коли почалася Перша свiтова вiйна, Володимира мобiлiзували на фронт. На руках 21-рiчної Вiри залишились доньки, двi молодшi сестри та мати (батько помер, коли Вiрi було десять рокiв). I їй треба було думати, як усiх прогодувати. Вiра вирiшує
знiматись у кiно. А далi усе вiдбувається, як у якомусь фантастичному снi. Молода
красуня потрапила до режисера В. Гардiна, вiн був вражений її красою, але, коли вона попросила у нього роль, вiдповiв: "Нам потрiбнi артистки, а не просто красунi!" Та незнайомка далi мовчки стояла, не зводячи з нього  очей. I тут наче хтось шепнув Гардiну: "Не вiдпускай її!" I вiн написав записку режисеровi Євгену Бауєру.

Свою першу роль молода актриса зiграла у фiльмi "Життя за життя", i його два мiсяцi поспiль демонстрували у багатьох кiнотеатрах через велике зацiкавлення публiки. А у фiльмах "Пiсня урочої любовi" та "Полум'я неба" Вiра Холодна наче загiпнотизувала усю країну. Заради того щоб подивитися на неї, люди стояли у великих чергах до кiнотеатрiв. А, наприклад, у Харковi натовп зiрвав усi
дверi в кiнотеатрi "Ампiр", розбив вiкна, щоб тiльки потрапити у зал. Фiльмi "Бiля камiна" в Одесi демонструвався безперервно 90 днiв, у Харковi -- 100.

Жiнки плакали на сеансах, а чоловiки не могли вiдвести очей вiд красунi. Вiра не грала, Вiра жила на екранi, i глядачi вiрили у її почуття. Коли актриса виходила iз кiностудiї, її завжди чекали сотнi шанувальники, яким вона терпляче роздавала
автографи. Проте були i заздрiсники в акторському середовищi, якi називали її... полтавською галушкою.

Актриса почала отримувати листи вiд незнайомих чоловiкiв iз признанням у коханнi. Були навiть такi, якi писали, що накладуть на себе  руки через нероздiлене почуття до неї. Кiнострiчки з участю Вiри стали популярними в Європi, Америцi, Туреччинi та навiть Японiї. Холодну запрошують знiматися до Голлiвуду, але
вона щоразу вiдмовляє. Сiм'я та чоловiк для Вiри були понад усе!

Для її  друзiв, родичiв, матерi, сестер ситуацiя була неймовiрною: їхня Вiра, Вiрунька, оця їхня близька, трохи мовчазна -- i отака вiдома зiрка! Але це було правдою. Вiра стала першою зiркою нiмого кiно у країнi!

I сама Вiра Холодна теж дуже дивувалася несподiванiй реакцiї людей. Вона перевдягалася, щоб нiхто її не мiг впiзнати, i з сестрою Софiєю їхала кудись на околицю Москви та в якомусь другорядному кiнотеатрi дивилася на реакцiю глядачiв, якi нею захоплювалися.

Незабаром Вiра Холодна стає законодавицею моди. Вона сама вигадувала собi моделi суконь, добирала тканини, сама прикрашала капелюшки. Листiвки з її зображеннями у рiзному вбраннi випускалися величезним накладом. Ну i зрозумiло, що молодi жiнки та дiвчата зразу ж одягалися "пiд Вiру Холодну".

Молода жiнка фантазувала iз парфумами: на шкiрi змiшувала два аромати -- i виходив тiльки їй притаманний нiжний гiркувато-солодкий запах.

Остання роль -- на своєму похоронi

Але ось Вiра дiстає звiстку про поранення чоловiка на фронтi. Вона покидає зйомки та їде у госпiталь пiд Варшавою. За словами лiкарiв, Володимир навряд чи мав шанс вижити. Але Вiра день i нiч була бiля нього, доглядала i таки вирвала iз лап смертi!

Коли ж бiльшовики захопили владу в Петроградi та Москвi, Вiра з дочкою Женею, мамою i молодшою сестрою Софiєю переїхали до Одеси. Чоловiковi, запiдозривши у шпигунствi, заборонили виїжджати, тому вiн iз Нонною та сестрою Вiри Надiєю залишилися у Москвi.

Вiра знiмалася у кiно в Одесi, де мала таку ж популярнiсть. Її уваги домагалися генерали, кримiнальнi авторитети i навiть представники царської родини, а вона
залишалася вiрною своєму чоловiковi.

8 лютого 1919 року Вiра Холодна востаннє виступила на благодiйному  концертi на допомогу фонду професiйної спiлки  театральних художникiв Одеси. У театрi було дуже холодно, глядачi сидiли у шубах, а артисти виходили у вiдкритих платтях. Мабуть, вона застудилася, бо опiсля злягла iз температурою.  Лiкар поставив
дiагноз iспанка, або сучасною мовою вiрусний грип. У 1918 роцi в Європi вiд цiєї хвороби померло вiд трьох до шести мiльйонiв людей. Вiру Холодну лiкували найкращi лiкарi Одеси. Вона прохворiла вiсiм днiв. Останнi чотири днi i чотири ночi пiд вiкнами стояв велелюдний натовп шанувальникiв. Було щось було неспокiйне i моторошне у мовчаннi балакучих i веселих одеситiв. 17 лютого 1919 року Вiра померла. На своєму похоронi Вiра Холодна зiграла свою останню роль тепер вже у документальному нiмому кiно...

На бажання родичiв її мали поховати в Москвi. Вiдправили похорон  та забальзамували тiло. Але у час  громадянської вiйни виїхати з Одеси було неможливо, тому Вiру Холодну тимчасово поховали на Першому Християнському кладовищi, щоб потiм, коли з'явиться можливiсть, вiдвезти до Москви i там перепоховати. Але новiй владi було не до цього: У 1931 роцi на мiсцi кладовища
створили парк iм. Iллiча, i нинi мiсце поховання Вiри Холодної не вiдоме.

А пiсля смертi актриси почали ширитися чутки, що її отруїли. Бо на офiцiйну версiю "померла вiд iспанки" є вагоме заперечення -- останнiй випадок смертi вiд iспанки був зафiксований в Одесi в жовтнi 1918 року, за п'ять мiсяцiв до смертi Вiри Холодної. Була чутка, що поховали не Вiру Холодну, а невiдому жiнку, а акторка завдяки iнсценуванню смертi втекла за кордон, бо виникла загроза викриття її таємної мiсiї.

Але є й iнша версiя: академiк В.Р. Файтельберг-Бланк у книжцi "Одеса в епоху ленiнської i сталiнської диктатури" пише: "Троцькому також належить iдея визволення Одеси вiд iнтервентiв шляхом пiдкупу Фрейнберга -- начальника штабу французької армiї, великi суми якому вручила знаменита артистка нiмого кiно Вiра Холодна (дiвоче прiзвище -- Левченко). Правда, в мене закрадається думка, що вбивство Вiри Холодної було скоєне за наказом Троцького, якому не потрiбнi були свiдки такого  авантюрного фiналу..."

Через два мiсяцi чоловiк Вiри Холодної Володимир помер вiд тифу i туги за дружиною, а ще через мiсяць померла вiд  тифу її мати. Старша сестра Надiя взяла опiкунство над дiтьми Вiри та молодшою сестрою Софiєю. Потiм вона вийшла замiж i в 1923 роцi виїхала з дiтьми до Болгарiї.

Софiя залишилася в Одесi, взяла прiзвище Холодної i стала балериною Одеського оперного театру, де танцювала з 1920 року по 1937-й.

Україна пам'ятає свою дочку -- площу на розi одеських вулиць Бунiна i Преображенської перейменовано на честь актриси. Бiля будинку в Одесi, де жила i померла кiноакторка, встановлено пам'ятник. А  на фестивалi нiмого кiно та сучасної музики "Нiмi ночi" в Одесi один iз сетiв був присвячений Вiрi Холоднiй.