Смішно спостерігати на 4 році повномасштабки, перепис людей, які не зрозуміли що з 22 року змінилося все і більше не повернеться.
Які досі чекають що розмокчеться. Що от от і заживуть своїм минулим життям.
Міряти щось категоріями минулого мирного часу якого вже нема і не буде, це помилка і фундамент для подальших проблем.
Ви не дочекаєтесь того що було до 24.02.22. Цього більше нема. І не буде. І категорії та оцінки які ви зберегли з 22 року, хибні.
Не буде ніколи тих, кого ви хочете бачити, пам'ятаючи їх ДО.
І не родині треба ламати чоловіка з війни під себе, нав'язуючи йому своє бачення. В нього воно інше. Назавжди.
Єдине що можна зробити щоб не зламати - підлаштувуватись до нових реалій.
Не фронтовикам треба підлаштовуватись до цивільних, а цивільним до них.
І з ними треба проживати кожну трансформацію, кожну зміну яка в них відбувається.
І якщо важлива родина, то треба розуміти, що все треба будувати знову. Нема ні одного пройшовшого війну, хто не змінився.
І повернути їх в попередній стан неможливо. Тільки зрозуміти новий і знайти новий підхід та точки взаємодії.
Це інші люди. Все. По старому не буде. Це інше життя. Старого не буде.
Ніколи. Живіть тепер з цим.
І чим скоріше це зрозумієте, тим більше шансів відновити і побудувати нове.
