«Ви тільки про вибори і думаєте,»- закидають, варто лиш торкнутися цієї теми.
Але варто написати, що у найближчому майбутньому - не солодка казочка виборів, а похмурність виснажливої війни, то закидають, що це «зловтішання».
Однак чесна розмова у вільному суспільстві може і має стосуватися будь-яких тем. На те воно і рес публіка, спільна справа.
Громадянам треба бути пильними і свідомими. Бо за спробами загасити дискусії про вибори стоїть навіть не «неначасі», а відверте бажання влади впихнути країну у «вибори» на своїх умовах. Так, щоб ніхто до них не був готовий.
Ознак такого - чимало.
Перше - бюджет. У ньому не знайшлося коштів для підвищення виплат військовим, зате знайшлися - для чиновників, депутатів, тилових силовиків. А крім того - «проектів», які легко розвернути у підкуп і обдурення виборців - всі ці «кешбеки-тисячі» і «скрінінги-пітчінги».
Не вірите? Тоді гляньте і підтримайте законопроект «Європейської Солідарності», яким пропонується 100 млрд грн таких видатків спрямувати на військо.
Більше того. Понад 200 млрд грн «зарезервовано» для ручного кабмінівського витрачання. Ви казали, що «резервували», бо не мали підтверджених джерел доходів. Після рішення ЄС про виділення Україні на два роки 90 млрд євро кошти ж зʼявились? Тоді чому б не спрямувати «зарезервоване» безпосередньо на оборону?
Чи, може, в планах така «демократія» та «верховенство права», що ви побоюєтесь відтермінування видачі цих коштів, як уже було після спроби рейдерської атаки на НАБУ і САП?
Друге. Кадрові зміни.
Навіщо знімати ефективного голову СБУ (ще й з порушенням Конституції і законів), за якого до того ж вступилися авторитетні військові і громадські діячі, і змінювати структуру Служби, рихтуючи під «внутрішні» задачі?
Політичних цілей закортіло?
Та і загалом чехарда, влаштована з призначеннями, нагадує радше перетворення виконавчої влади на виборчий штаб, а не «покращення управління», чи тим більше - посилення підтримки фронту.
Сумніваєтесь? А тоді назвіть, будь ласка, бодай одне призначення, яке посилювало б забезпечення армії, посилення переговорної позиції чи захист громад.
Нема? Отож-бо.
Нарешті, третє. Часто достатньо просто слухати владу - раз по раз вона сигналізує про свої плани.
Що казав Зеленський? «Наказував» парламенту розробити закони про вибори під час воєнного стану? «Підтримував» електронне голосування?..
Поки відповідних проектів нема - але ми дуже добре памʼятаємо, як вони зʼявляються. Зокрема, шляхом осквернення проектів із зовсім іншої тематики.
Тож варто бути пильним: таку собі «операцію ВОР» - «вибори оголосять раптово» - треба задушити в зародку. Бо це не вибори - а втримання при владі нинішньої … групи, за будь-яку ціну і всупереч усім правилам.
Памʼятаймо, популісти приходять до влади легко, граючи на людських емоціях, а залишитися прагнуть назавжди, не добираючи методів.
Що потрібно?
1. Вимагати зосередити всі зусилля на припиненні вогню. Безумовному і всеохоплюючому. Це можливо, якщо вміти працювати. Або не заважати тим, хто уміє, і не раз це демонстрував.
2. Всі ресурси спрямувати на оборону, захист громад і дорослу дипломатію. Це найпріоритетніші цілі.
Будь-яке рішення має зважуватися на те, наскільки служить цим трьом задачам.
3. Забути про ідею перекласти відповідальність на громадян через «референдум». Чи там «плебісцит» або «опитування».
Це неконституційно. Крапка.
Як домогтись прийнятних умов? Див. Пункти 1 і 2.
4. Забути про ідею «виборів під час воєнного, надзвичайного, особливого» тощо «стану», який передбачав би обмеження прав і свобод.
Припинення вогню. Припинення воєнного стану. Вибори. Ніяк інакше.
5. Розмови про вибори, законодавство про них, вирішення питань військових, переселенців, спостерігачів, тощо і тощо вести можна і варто.
Не «зашикуючи», не соромлячи. Але вести чесно, розуміючи, що це - справді вільна розмова про правила, а не ширма для «бліц-кригу в парламенті», як було з НАБУ-САП.
Ось таку просту рамку варто тримати в голові - і з тим досить про «вибори».
Бо поки в України вибір один - екзистенційний. Захисту свого існування. От для його забезпечення треба спрямувати всі зусилля.
—
Ілюстрація - Олег Смаль. Якраз про екзистенційний вибір.
Хитрунів-злодюжок до Європи не беруть.
А в Азію не хочуть українці.
