Ви знаєте, що у передвиборчій гонці у США я підтримую демократів. Бо вважаю їх кращим вибором з точки зору інтересів Києва. Ми ж відкрито говоримо про вибори у Молдові та Грузії з цієї позиції - так чому не можемо говорити так само про США? Можемо, і це не втручання у вибори, а аналіз наслідків для України.
Але щоб все, що я пишу, не виглядало однобокою пропагандою, наведу викладену New York Times думку експертів із зовнішньої політики республіканців - Роберта О'Брайєна, який обіймав посаду радника Трампа з нацбезпеки, та Елбріджа Колбі, помічника міністра оборони при Трампі.
Зокрема, Колбі заявив, що Трамп готовий «зважати на своїх суперників і готовий до переговорів з ними». Мовляв, нинішнє становище Білого дому в Україні пов'язане з відсутністю гнучкості та прагматизму, властивих Трампу.
Колбі заявив, що за адміністрації Трампа Україну не повинні приймати до НАТО. Також з Росією «має бути правдоподібна домовленість, яка дозволить уникнути війни» із Заходом загалом.
О'Брайєн, у свою чергу стверджує, що Трамп також вестиме політику непередбачуваності, коли росіяни «не знають, що ми робитимемо, але водночас розмовлятимемо з росіянами і бути з ними сердечними».
Це те, чого люди, нібито, не розуміють. Трамп був дуже сердечний із путіним. Він був сердечний із Сі Цзіньпіном. Але він використав цю щирість, щоб говорити їм дуже жорсткі, важкі речі, - заявив експерт.
Ключовим важелем тиску на Росію щодо України він називає санкції:
«Я ввів би масштабні санкції — не символічні санкції — наклав би повні санкції на Центральний банк рф, наклав би вторинні санкції на китайські компанії, які ведуть бізнес з росією, скоротив би прибуток, який отримують путін та олігархи. Це може призвести до того, що вони сядуть за стіл переговорів з українцями в дусі доброї волі. Це один із підходів».
Експерт вважає, що Трамп не піде на військову ескалацію, але він може піти на економічну ескалацію і стимулювати їх до досягнення рішення.
Колбі також вважає, що військового рішення щодо України у США не буде, тому що «українці стикаються з дуже серйозними проблемами з робочою силою, нестачею боєприпасів, яка не має нічого спільного лише з силою волі, але пов'язана з виробничими потужностями західного світу».
«І зрештою, потрібно укласти перемир'я десь уздовж лінії зіткнення, на лінії фронту, тому що саме так закінчуються війни, подібні до цієї», - додав Колбі.
Брайєн при цьому вважає, що потрібно перекласти тягар подальшого озброєння Києва на європейців:
«Тільки Німеччина має більшу економіку, ніж Росія. Німеччина могла б, по суті, самостійно вирішити російську загрозу із застосуванням звичайних озброєнь», - додав він.
Іншими словами, закінчення війни по лінії фронту, переговори з путіним, перекладання тягаря війни на Європу, відмова у вступі до НАТО та перетворення України на буферну зону. Це план Трампа, якщо він повернеться до влади.
* * *
Тепер від себе… Буферною зоною з багатьох об'єктивних причин Україна більше не буде. І ніякі концепції нейтралітету тут вже не допоможуть. Або ми до останнього бʼємося за НАТО, або ми станемо частиною руского міра.
Наразі 60% українців (у лютому було 72%) говорять, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Але є вимога справедливого розподілу тягаря війни.
Журналіст, якого я давно поважаю, сказав щось на кшталт того, що спочатку відстоємо державність, а з корупцією розберемось потім. З однієї сторони можна погодитись. З іншої, коли українці бачать умовних прокурорів з інвалідністю та голів МСЕК з мільйонними статками, це викликає відчуття агресії та зневіри. І повірте, з тих 60%, хто був готовий терпіти війну «до кінця», незабаром буде 50%, а потім і меншість.
Бо людям важлива не тільки перемога, але й СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Так що саме з причини того, що тягар цієї війни розподілений в Україні дуже несправедливо, більшість людей може у серцях погодитись на трампівський підхід до завершення війни.
Сумні наслідки цього розумію, але вважаю, що проживаючи в Америці, не маю права щось радити українцям, які щодня живуть під ракетами, бомбами та постійним стресом.
