24 серпня 2025 року в центрі Москви на Луб’янській площі, в торговому центрі в магазині «Дитячий світ», пролунав сильний вибух на третьому поверсі. За офіційною версією влади, причиною став «вибух гелевого балону». Спочатку в російських ЗМІ активно поширювалась версія теракту, однак за кілька годин офіційна версія змінилася: вибух нібито стався через технічну несправність балону з гелієм. Однак найцікавішим аспектом спору є те, що серед постраждалих — один із співробітників ФСБ РФ, 55-річний Олексій Тітов, який отримав тяжкі травми — йому відірвало обидві ноги, і його ввели в стан штучної коми. Тітов — особа, про яку до вибуху майже нічого не було відомо в публічному просторі.
Ситуація дуже цікава , враховуючи той факт , що:
- – єдиним тяжко постраждалим виявився 55-річний високопоставлений співробітник ФСБ РФ Олексій Тітов, якому вибухом відірвало ноги;
- – відео з місця події, опубліковане московським департаментом охорони здоров’я, було швидко видалене;
- – російські ЗМІ синхронно перейшли від терміну «теракт» до зручної формули «технічна несправність».
І є дуже багато сумнівів з приводу дійсності версії РФ, адже, по-перше, потрапляння високопоставленого співробітника ФСБ саме в епіцентр вибуху — дуже дивне й сумнівне співпадіння, особливо на фоні загальної атмосфері напруги напередодні Дня незалежності України, коли можливі провокації і питання безпеки стоять дуже гостро.
По-друге, офіційні російські ЗМІ дуже швидко перекривають інформацію, видаляючи відео і повідомлення, що суперечать офіційній версії, що є типовим для держпропаганди і цензури РФ. І зараз у соціальних мережах і Telegram-каналах з’являються просочені підозрами повідомлення про те, що це може бути спецоперація ФСБ, аналогічна відомій “операції «Рязанский сахар», з метою зробити вигляд терористичного акту, щоб звинуватити Україну або інші зовнішні сили.
Власне, що ж таке «Рязанский сахар» і чому ці інциденти дуже схожі. 22 вересня. 1999 року у Рязані був виявлений вибуховий пристрій у вигляді мішків із “цукром” у підвалі житлового будинку. Місцева міліція оперативно зреагувала і повідомила про загрозу вибуху. Наступного дня ФСБ РФ заявило, що це були лише “навчання”. У цей же період, з 4 по 16 вересня 1999 року , відбулася серія вибухів житлових будинків у Москві, Буйнакську та Волгодонську. Загинуло понад 300 людей, поранено понад 1700 осіб. Як наслідок – хвиля страху серед населення, звинувачення «чеченських терористів», різке зростання популярності володимира путіна, який згодом став президентом.
Цікавий момент, що цей випадок вважається одним із найвідоміших прикладів використання спецслужбою терористичного акту або його імітації для політичних цілей і можливою навмисно створеною загрозою чи провокацією , що було частиною тодішньої політики залякування громадян і демонстрації сили. Тому вибух у житловому секторі, як і потенційна трагедія у дитячому магазині, мають спільний стиль – удар по найбільш вразливій аудиторії (діти, мирні жителі), що створює шоковий ефект і консолідує суспільство навколо «сильної руки».
Не варто забувати і про інші теракти:
1. Норд-Ост у Москві (2002)
Захоплення заручників у театральному центрі. ФСБ застосувало невідомий газ для нейтралізації терористів. 170+ загиблих, переважно від газу спецслужб, які провели штурм. Влада приховувала склад речовини, що позбавило лікарів можливості надати допомогу. Метою могла стати демонстрація «ефективності влади» у боротьбі з загрозами, навіть ціною життів власних громадян і тому Кремль подавав це як «успішну спецоперацію».
2. Беслан (2004)
Захоплення школи №1 в Беслані закінчилося штурмом, який влада провела з застосуванням важкого озброєння. Загинуло 334 людини, з них 186 дітей. Попри наявність каналів для переговорів, Кремль обрав силове вирішення, щоб показати «рішучість у боротьбі з тероризмом». Аби залякати населення та мобілізувати суспільства навколо влади. І дуже цікаво, що після цього путін скасував вибори губернаторів під приводом «зміцнення вертикалі влади».
3. Підриви будинків у Волгограді, Домодєдово, метро Москви
Багато терактів у росії 2000–2010-х років мали «незручні» прогалини у слідстві. Дуже дивно, що є часті збіги — «навчання спецслужб» поруч із вибухами, а також швидке «закриття теми» після заяв влади. Відсутність прозорого розслідування дуже чітко дуже зрозуміти, що ФСБ може використовувати теракти як інструмент політики і виправдання політики «війни проти ворога».
Факт полягає в тому, що ці події і теракти повторюються і мають спільні патерни і особливості, які служать аби досягти політичних чи інформаційних цілей. Власне, якщо брати до уваги вибухи у житлових будинках у 1999 році, варто зазначити, що це не одиничний випадок, то тут спецслужби могли методично створювати або й організовувати загрозу для виправдання жорстких заходів анти-терору. Вибухи слугували інструментом політичної мобілізації населення у момент, коли росія була сильно ослаблена після першої чеченської війни, і дуже цікаво, що після вибухів почалася масштабна кампанія із закручування гайок, посилення цензури, переслідування інакомислячих та опозиції. Разом з тим, ця хвиля терактів одночасно дозволила путіну, як «суворому борцю з тероризмом», вийти на перший план, що призвело до швидкого зростання його рейтингу.
Не варто забувати і про інцидент із катастрофою літаків і маніпуляцій з інформацією в даному випадку – Малайзійський пасажирський літак МН-17 збито над Донбасом у липні 2014, вся сукупність доказів, зібраних міжнародними розслідувачами, вказує на причетність проросійських бойовиків і російських військових засобів, проте російська влада систематично маніпулювали інформацією, продукували альтернативні версії подій, поширювали фейкові дані, щоб заплутати міжнародне розслідування , і впродовж кількох років спецслужби РФ і прокремлівські ЗМІ поширювали конспірологічні теорії, перекручували факти та нав’язували версію непричетності росії.
Тобто тут маємо дуже цікаву картину – наратив про те, що Захід і Україна вороги, і системне формування образу зовнішнього ворога, який хоче нашкодити РФ. Також росія «розправляється» з незгодними з політикою Кремля, як приклад – опозиційного лідера Олексія Навального було отруєно бойовою отруйною речовиною з групи «Новачок» під час поїздки в росії, мабуть, на превеликий жаль для РФ, Навальний вижив і звинуватив у замаху російські спецслужби. Російська влада категорично заперечує причетність, а державні ЗМІ відтворюють версії про інші причини отруєння, зокрема «психічний розлад» або конкуренцію у політиці. Перед цим у 2018 році у Великій Британії отруїли колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля і його доньку російською бойовою отрутою «Новачок». Уряд Британії одразу звинуватила РФ у замаху, що призвело до дипломатичної кризи, а росія, як і завжди, одночасно заперечувала якусь причетність і створювала альтернативні версії. Тобто тут простежуємо чітке послання – всі хто проти режиму будуть покарані навіть за кордоном, і як результат страх серед опозиції і суспільства, який дає змогу підсилити контроль.
Тому можемо простежити чіткий контроль наративів, власне, в РФ часто застосовується тактика «задимлення» – спершу публікується кілька версій (теракт, побутова аварія, технічна помилка), далі лишається лише та, яка зручна владі. Використовується дуже жорстка цензура і всі «не зручні» владі докази (відео і інший контент) швидко прибирається з інфопростору. І тому у випадку потреби винуватцями могли б зробити Україну, «диверсантів» чи «терористів», будь-кого, хто є «зовнішнім ворогом».
Аналіз у логіці вибуху у «Дитячому світі» може бути наступним – вибух стався 24 серпня — символічний День незалежності України. Це могло бути використано як інформаційний привід для звинувачення Києва в «теракті». Дитячий магазин у центрі Москви, поруч із Луб’янкою — сакральне місце для спецслужб. Якщо вибух був би більшим, загиблі діти стали б шоковим фактором для мобілізації населення. У випадку вибуху в «Дитячому світі» − постраждалий керівник ФСБ Тітов. Це створює подвійний наратив — і жертва, і «актор», що ставить під сумнів офіційні версії. Аналогічно у випадку «Рязанського цукру» спецслужби виявили себе безпосередньо під час інсценування теракту. Тобто можливо, що швидкий перехід від «теракту» до «побутового хлопка» свідчить, що сценарій вийшов з-під контролю і потребував замітання слідів.
Можна також прослідкувати, що історично у ФСБ майже однаковий стиль операцій:
- – Маніпуляція страхом – вибухи житлових будинків (1999), Беслан, «Норд-Ост». Де дуже яскраво видно посилення атмосфери страху.
- – Використання дітей – спочатку Беслан, тепер потенційно «Дитячий світ». Діти використовуються як «сакральна жертва» для створення максимального шоку.
- – Контроль інформації – як бачимо , швидке видалення відео, перекваліфікація версій, створення офіційної «зручної правди».
- – Політична вигода також грає дуже важливу роль, адже теракти традиційно слугували і слугують для зміцнення влади Кремля та легітимізації агресивних дій (Чечня, «боротьба з терором», нині — війна з Україною).
Як показує досвід, у сучасній росії спецслужби можуть використовувати як реальні, так і інсценовані трагедії для політичного тиску, залякування населення, формування образу зовнішніх ворогів та легітимізації репресивних заходів. Зважаючи на все вище, інцидент у «Дитячому світі» виглядає не просто як випадкова технічна аварія, а потенційно як операція зі створення штучного резонансу або провокації. Аналогії з «Рязанським цукром», вибухами 1999 року і сучасною практикою цензури та маніпуляцій дають підстави говорити про інструментальне використання трагедій спецслужбами для досягнення політичних цілей.
Чи був це теракт, що зірвався, чи справді «нещасний випадок» із гелієм — залишиться під питанням. Але історія вказує: коли поруч із вибухами з’являється ФСБ, варто шукати не «технічні несправності», а політичний підтекст.
