Маркіян Шашкевич, один із перших діячів національного відродження західноукраїнських земель і зачинатель нової літератури в Галичині, народився в селі Підлісся Золочевского повіту, в родині священика. У 1838 році закінчив Львівську семінарію і став вільним слухачем Львівського університету. Закінчивши університет, служив священиком у селах на Львівщині.
Іще під час навчання в семінарії Шашкевич створив групу національно свідомої молоді, яку очолив разом із Яковом Головацьким та Іваном Вагілевичем. Група ця одержала назву «Руська трійця». Результатом діяльності «Руської трійці» стала поява збірників фольклору «Син Русі» і «Зоря» (1834), а головне — альманаху «Русалка Днестровая», які справили вирішальний вплив на розвиток української мови та літератури на Галичині.
Обдарований поет, Маркіян Шашкевич із 1835 року почав публікувати свої вірші — переважно патріотичну та історичну лірику. Особливе місце в його творчості посідають такі твори як «Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля», «Хмельницького обступлення Львова». У 1836 році Шашкевич видав полемічну брошуру «Азбука й Abecadlo», спрямовану проти спроб австрійської влади перевести українську мову на латинський алфавіт.
Маркіянові Шашкевичу належать чудові переклади «Слова о полку Ігоревім» і Священного Писання — євангелій від Матфея та Іоанна — українською мовою.
Видатний діяч української культури помер у повній злиденності від туберкульозу і був похований у Новосілках Лісових неподалік від Львова. Однак слава його продовжувала зростати — в 1891 році останки поета було перенесено до Львова, а на честь століття Шашкевича на Білій Горі було встановлено пам’ятний хрест.
У наші дні в Канаді працює Інститут Маркіяна Шашкевича, який узяв на себе обов’язок із видання посмертної спадщини видатного українця, а в місті Вінніпезі його ім’я носить місцевий парк.
