Дата народження цього відважного і жорстокого воїна, мудрого політика і першого об’єднувача Русі, залишається невідомою. Олег був братом дружини Рюрика і після його смерті став спадкоємцем князя і опікуном його малолітнього сина Ігоря.
Три роки Олег правив у Новгороді, а в 882 році на чолі збірної дружини з варягів і північних слов’янських і угро-фінських племен виступив у похід на південь. Дорогою він підкорив усі міста, що знаходилися тут, а потім, хитрощами захопивши Київ, переніс туди центр об’єднаної слов’янської держави. Так, 882 рік почав уважатися датою створення Давньоруської держави.
Перш за все Олег зміцнив свій вплив. Для цього підкорені міста було обкладено даниною, а правити ними поставлено підлеглих князеві посадників. У той же час князь відгородив свою державу від східних сусідів — печенігів і хозар, звівши уздовж кордонів ряд фортець і засік.
У 907 році Олег за підтримки киян організував великий похід на Константинополь і домігся успіху: через чотири роки було укладено договір між греками та Руссю, в якому важливе місце приділялося юридичним взаєминам між двома народами.
Помер Олег у 912 році після другого, далеко не такого вдалого походу на Візантію. Існують дві версії його смерті. Відповідно до першої, князь загинув від укусу змії, передбаченого задовго до того язичницьким жерцем-волхвом. За іншою версією, після невдачі під Константинополем Олег повернув своє військо до Криму, а потім вирушив до Персії, де і загинув у нерівному бою.
