Володимир Боровиковський, видатний український живописець, іконописець і портретист, академік Петербурзької академії мистецтв, народився в козацькій родині у Миргороді. Перші уроки живопису взяв у батька-іконописця. Можливо, тому рання творчість Боровиковського глибоко пов’язана з традиціями українського іконопису, релігійної картини та портрета 18 століття. Наприкінці 80-х років він переїхав до Петербурга, де спочатку працював під керівництвом великого майстра Д. Г. Левицького. У 1795 році художник став академіком, а в 1802 році — радником Академії мистецтв.
Величезним успіхом користувалися мініатюри і портрети Боровиковського, особливо жіночі. До наших днів дійшли такі шедеври, як портрети М. Лопухіної та В. Арсеньєвої — мрійливі за настроєм, сповнені задумливого смутку, а також портрет Катерини II, де могутня імператриця зображена на прогулянці в парку у домашньому вбранні. Художник не прикрасив свою натуру — перед нами просто огрядна жінка похилого віку із владним обличчям.
Майстерність українського живописця повною мірою проявилася у великих парадних портретах князя О. Куракіна й імператора Павла І, у яких блискуча техніка малювання поєднується з переконливою психологічною характеристикою персонажа.
В останній період творчості під впливом патріотичного підйому, викликаного перемогою у війні 1812 року, Боровиковський підкреслював у своїх портретах піднесені щиросердні якості особистості — шляхетність, гідність, героїзм.
Пензлю Володимира Боровиковського належить більше 200 портретів, багато з яких зберігаються в найбільших музеях світу.
