Звісно, не самі собі припинили, а ЗСУ їх "здобули". Чи видибали...
Прочитав матеріал про те, що США нібито надали нам повний доступ до "картографії" ППО РФ. І ми тепер можемо їх обходити. Російська ППО віднині сліпа й дурна, як гомеровий Поліфен.
Це дуже крута штука.
Ми ж бо, люди хазяйновиті й куркулюваті, ще з часів раннього Трипілля, й не можемо собі дозволити втрачати безпілотники та ракети просто так, навмання. Хай все в діло йде!
Крім того, такою роботою серйозно займається Франція. На нашу користь!
Уночі над Києвом збивали балістику. Так що ракети нам все таки дали якісь. Хтось дав... Я навіть підозрюю, хто...
А те, що про це нам не повідомляли, то воно скоріше добре, ніж не добре. Бо мене завжди дратувало, коли раніше зброя приїжджала до нас з анонсами й тізерами. Тіпа: "Ласкаво просимо!" Велкам! - А, дивіться, що в нас є!
Війна вступила в ту фазу, коли ніхто нічого нікому не розказує, бо нєхуй. Кому треба - той знає...
І тільки поглянувши в небо, та побачивши, що несуть наші літаки під крилами, розумієш, що "процеси йдуть"...
Трамп тим часом сказав, що Ізраїлю вже давно б не було на світі, якби не він.
Трамп, як зазвичай, плете небилиці... Але хай собі плете... Не важно, що там хтось балакає язиком і головою... Нам главне, аби робилося руками... Тишком, нишком...
Якось так...
Цікаво порівнювати реакцію на прильоти українців і отих.
Ну, ми, звісно, також матюкаємося. Не без гріха... І "будьте ви прокляті" - це в нас, як "добрий ранок" вже кілька років.
Але у нас все воно якось більше змістовно, емпатично, спонукально до чогось. Дієво.
У росіян це зазвичай, чиста гола емоція, схожа не елементи дислексії. Йобтваюмать, охтижблядь, ніхуясібє, йобанийпіздєц... Ще: "Прікольна!"
Це світогляд Івана Дурака: ніхуясібє!!!
Велика, непоборна різниця в культурах і еволюції...
Вони не відають причинно-наслідкового зв'язку. Щось звідкись прилетіло, впало, гупнуло, когось убило... Звідки? Від кого? Нашо? Хуй його зна... - За грєхі наши тяжкіє... Кись!
Свого часу французькі історики Марк Блок, Фернан Бродель, Люсьєн Февр дійшли до висновку, що людська історія - це не історія великих битв, звитяжних подвигів і коронування Людовиків на царство...
Людська історія - це історія виделки, миски, стріхи, кальсонів, іпотеки, повідків для собаки, ковганок і позицій злягання двох закоханих людей на Івана Купала.
Вони заснувала відому "Школу Анналів", яка досліджувала всі ці речі. Це речі глобальної тривалості, які змінюються дуже повільно й непомітно. Але саме вони й визначають людину, як сутність...
Пізніше цю історію дорозвинув Карло Гінзбург, італійський історик (українського походження, до речі) Він написав книгу "Сир і черв'яки". Дослідивши ментальність людини середніх віків, на основі матеріалів судового процесу над мірошником Доменіко Сканделла, який зрадив бога і пустився берегів. Сканделлу спалили к ібеніматері на кострі, але то нюанси...
Я до того, шо варто було б дослідити історію людства на основі вигуків і матюків в моменти абсолютного екзистенційного жаху... Хто там що кричить... Це дуже глибоко й цікаво!
Свого часу цим трохи займалися Сюзен Зонтаг і Анна Ґарендт... Але якось вони трохи стратили і не довели цю справу до завершення...
Я б і сам цим зайнявся... Але, на жаль, я ледачий...
