За великим рахунком доданої вартості наша країна майже не виробляє, оскільки в Україні з початку війни Урядом не змінювалася структура економіки, не впроваджувалися енергозберігаючі та інноваційні технології, продовжує зростати розрив за іншими показниками, наприклад, продуктивність праці в США в 10 разів вища, ніж у нас.
Потрібно також визнати, що й чинний склад Верховної Ради не зміг піднятися до перегляду економічної моделі, яку вони до війни обрали за базову. Більше того, досі немає чіткої Стратегії порятунку та відновлення українських ринків. Щоправда, всі вважали, що вона з'явиться хоча б у 2023 році, але, на жаль, влада фактично не має класних менеджерів з економічним мисленням.
І особливо турбує той факт, що останнім часом гривня почала швидко знецінюватися. А за підрахунками експертів, якщо гривня слабшає до долара США на 1%, споживчі ціни зростають на 0,2% - 0,3%. Нескладно підрахувати, що таке зниження нашої національної валюти додасть інфляції 8% - 12%. Відповідно, ціни зростатимуть, реальні зарплати – падати, а роботи буде все менше і менше.
Такою є жорстка логіка ринкової економіки. Тому ми не можемо розвиватися за чужими лекалами, у нас має бути свій власний шлях порятунку та відновлення національної економіки. Подумайте самі, хіба це не шкідлива помилка вважати, що за спонсорської допомоги можна навчити державу заробляти гроші? А де свої технократи у владі?
Тим більше, ну, хто буде великодушно допомагати воюючій країні, де постійні скарги на життя – норма; де ніхто навіть не намагається усунути головну структурну проблему – колосальний розрив між ефективністю праці та космічними зарплатами топ-чиновників? І це при тому, що зараз просто на очах тане купівельна спроможність гривні. Простіше кажучи, зараз сильно ослаблена гривня лягла. Коли тепер стане і куди піде?
