Владімір Путін прискорює війну. Взірцевий диявол. Або війна без кінця, або квиток до пекла. Удар по найбільшій в Україні дитячій клініці «Охматдит» Х-101 із майже півтонної вибухівки – зовсім невипадковий і не промах.
Пєскову страшно, коли він визнає, що Путін «бʼє ракетами по критичній інфраструктурі й цілях, які, так чи інакше, стосуються військового потенціалу режиму». Це «Охматдит», пологовий будинок і житлові багатоповерхівки в Києві. Такі ж обʼєкти «військового потенціалу» в Кривому Розі, Дніпрі, Харкові, Одесі та Сході та Півдні України.
Узаконений Кремлем черговий терористичний акт, який вбив 38 дорослих і дітей і майже 200 важкопоранених. На вівтар до більш як 12 тисяч цивільних, серед яких 551 дитина, яких вбили, закатували, заґвалтували російські солдати з часу вторгнення. Масові воєнні злочини, за які, примушуючи українську владу до капітуляційного миру, не збираються відповідати.
Він поставив на кон питання: «або я, Путін, або Україна». Він не допускає в майбутньому існування української держави і її народу, як етносу. «Ідеальний» геноцид. Практика нацизму у 21 столітті.
9 липня на вимогу Британії, Франції, Еквадору, Словенії та США, РБ ООН на чолі із головуючим співорганізатором воєнних злочинів, Лавровим, о 17:00 за київським часом розглянули «наслідки російських ударів по дитячій лікарні в Києві». Вбивця на чолі суду присяжних.
Страх виключити Росію із головного безпекового органу світу через її ядерний потенціал перетворює її роботу на жалюгідний фарс. Її неподоланне вето і безкінечні змови з Китаєм знищили колективний консенсус в протидії воєнній агресії, тероризму і воєнним конфліктам по всьому світу.
Єдина можливість – через Генасамблею прийняти рішення про зупинення членства Росії в РБ ООН до виведення її військ з України або обмеження її права вето на прийняття рішення по всіх питаннях, повʼязаних з Україною. Як ініціатора війни, агресора.
Проти – Вашингтон. Він вчергове заявив, що навіть політику обмежень ударів по воєнних об’єктах на території Росії він не змінить. Хоч тисячі потрібних Україні для виживання ракет ATACMS ржавіють і старіють на американських складах.
Захід не відступив, але й не перейшов в рішучий наступ проти Путіна, дозволяючи йому створювати й зміцнювати воєнні союзи з Китаєм, Північною Кореєю, Іраном і Білоруссю. Використовуючи секретні, глибоко законспіровані стратегії.
Наприклад, розширення поставок в Росію китайських товарів і технологій подвійного призначення в реальності є продажем Путіну елементів зброї, без яких російські ракети, дрони й бомби не полетять.
Вперше до Білорусі на антитерористичні навчання, близько до польського кордону, прибули китайські солдати. Після офіційного прийняття Лукашенка в ШОС.
За ними висадилася делегація високих офіцерів Центральної воєнної ради КНР. Новопризначений закордонний міністр Білорусі вже наступного дня злітав до Китаю, де довго спілкувався з Ван І.
Послання ЄС, який проводить жорстку торгову політику з Китаєм. Росія і Білорусь є містком китайської експансії, яка до економічної додає тепер погрозу силового тиску. Може у відповідь на польський контроль за найбільшим транзитом китайських товарів у Малашевичах Люблінського воєводства.
Путін, цілячись у дитячі клініки в Києві, діяв свідомо і з умислом. Удар паралізуючим страхом.
Не шукайте виправдання відхиленням високоточної ракети й недолугих пояснень. «Охматдит» і була «законною ціллю» московського правителя. Примусити до переговорів. Відмовитись від супротиву. Віддати державу в російську провінцію. Ту частину народу, яка залишиться і перепише себе росіянами, розселити, розпорошити по всій Росії. Путін зробить те, що не зміг і не встиг чинити Сталін.
Президент Зеленський не визнав Орбана посередником. З його погляду, такими можуть бути тільки США, Китай та ЄС. Але угорець лягає у версію переговорів із «зернової угоди». Посередник, який працює і готує позицію з кожною стороною окремо. Тому, Київ, Москва, Пекін. Газеті Bild він сказав, що ні одна зі сторін «конфлікту не хоче робити поступки, в результаті інтенсивність боїв посилиться».
Через це ключ до миру в Україні лежить у кишені Сі Цзіньпіна. Він сказав Орбану, що Москві й Києву «треба вступити в переговори, щоб загасити конфлікт». Але для початку переговорів потрібно припинити вогонь. Росія не збирається, а Україна не може, обороняючись.
Орбан – антизахідник, якщо не аналізувати його страх перед Трампом. Останній також ламав євроатлантичну єдність. Угорський премʼєр жорсткий опонент України. Ближче до ворога.
Класичний антиєвропейський опортуніст, який 6 місяців буде модерувати політичний курс в Європі. Розколюючи її, працюючи на Владіміра Путіна і реалізуючи «всепогодне, всеобʼємне стратегічне партнерство з Китаєм».
У своєму листі голові Євроради Шарлю Мішелю з Азербайджану він виступив, натискуючи на впевненості, що час не на стороні України, а на стороні російських сил.
У Росії немає і не може бути майбутнього. Як лінії Путіна. Вона приречена, як гігантське тіло, яке тяжко, невиліковно хворе. Незалежно від результатів війни, вона розпадеться. Останній уламок Радянського Союзу, який давно пережив себе.
Абсолютно хибним є уявлення, що Росія бездонна ресурсами, сильна індустріями, терплячим народом і сервільними елітами, клієнтами патрона.
Злам Росії вже почався і його не зупинити.
Moscow Times з посиланням на Світовий банк на цифрах показує, як Росія вилетіла з найбільших економік світу. І опустилася по рівню ВВП на душу населення на 86 місце (між Мексикою та Аргентиною).
Набіулліна не стрималася. Центробанк практично не може позичити гроші на зовнішніх ринках, брак трудових ресурсів складає 3/4 ринкових запитів, а відсутність старих і нових технологій деформує російську економіку, що заклало основу для її занепаду на десятиліття.
OSINT аналітики, на підставі регуляторного супутникового моніторингу складів російської зброї, математично доказують, що РФ до 26 року вичерпає всі сучасні танки й більшу частину бронетехніки. Враховуючи випуск нових і ремонт та модернізацію старих машин.
Наприклад із 15 237 різних ББМ у 21 році на початок 24 їх залишилося 5 672. Зі складів зникли всі Т-72, яких лише минулого року було 2000. З 500 Т-80, які зараз експлуатуються РФ, при втратах від 30 до 70%, до 26 року не залишиться жодного.
Зрозуміло, що вони є в Білорусі й Казахстані й інших країнах, звідки Росія може здійснювати їх реекспорт. Але цим країнам треба порушувати санкції.
Тому, на фронті ми спостерігаємо кратне збільшення мотоциклів, багів, квадроциклів і китайських гольф-карів. Все частіше на фронт ідуть ешелони з російськими танками Т-54/55, які почали випускатись ще перед закінченням Другої світової війни.
