У нас усі тьорки в політиці, як у цій давній пісні.
Зокрема про Татарова.
САП хоче виписати його в суд.
НАБУ хоче його заарештувати а потім випустити під заставу у 10 мільйонів.
Олег Татаров каже "нє вінаватая я", це "козні врагов і мєсть Ситника". І він типу білий і пухнастий і 10 мільйонів ніфіга на заставу не збирає.
Генпрокурор Венедіктова каже, я ні прі чьом, я в домікє.
Офіс Генпрокурора в особі Олексія Симоненка, зама Венедіктової каже, що справа тут підслідна СБУ.
Юристи з досвідом хапаються за голову і кричать: не може бути, абсурд. Причім тут СБУ?
Зеленський на цей день звалює в Запоріжжя дивитись, як у сніг кладуть асфальт на Великому будівництві.
Експерти гадають - пострілом у Татарова зрикошетить тільки в Єрмака, чи і на Зеленського тінь впаде?
Гео Лерос під цю мулєчку видає цілу порцію нового компромата на Єрмака і там є що глянути.
По Станіславському: "Вєрю, дуже вєрю".
І це один день абсурду у нашій правоохоронній системі.
Де усі воюють проти всіх.
У даному випадку я симпатизую Артему Ситнику, директору НАБУ. За намагання догнати антимайданівця і приспішника янучарів Татарова.
Це особисте.
Але холодний розум мені підказує, що ця возня не закінчиться нічим. І все заплутають у трьох соснах.
Як люди можуть у цьому розібратися?
Я наче в темі і то майже заплутався, як ото у Преображенського: "Кто на ком стоял?"
Або як у пісні - я аглянулся пасматрєть...
І так до безкінечності.
Хтось скаже, коли цей театр абсурду закінчиться?
Коли вже???
