...дрібне політиканство правлячої команди, маніпуляції суспільною свідомістю й порушення неписаної домовленості про громадянський мир та взаємонепоборювання змушують це щоразу робити.
1. Якщо ви пам‘ятаєте мої коментарі на телебаченні останні місяці перед війною, то вони завжди складалися з двох частин. У першій я пояснював, що Путін війну не почне, бо вона буде для нього фатальною. У другій щоразу підкреслював, що я можу собі дозволити таке судження суто як аналітик, котрий не має впливу на прийняття доленосних рішень. А от як керівник держави, тим паче, Верховний головнокомандувач, я б ставився до попереджень Байдена-Джонсона з максимальною серйозністю. По-перше, бо ціна помилки тут надто висока, відповідальні політики на такі ризики ніколи не йдуть. По-друге, бо приєднатися до країн, котрі вважають напад Путіна реальним і неминучим, давало можливість просити (й отримати) більше сучасної зброї. Але для цього довелося б і власні зусилля показати, зокрема, перерозподілити бюджет із будівництва доріг на армію (як вимагала опозиція), а на це наші шашличники були геть не готові.
2. Доросла, грамотна, досвідчена людина керується в міжнародній політиці розумінням, які вимоги та пропозиції до партнерів є реальними, а які - ні. Наприклад, заклик «воюйте за нас» є для сучасного західного світу геть неприйнятним. А от пропозиція «допоможіть - і ми воюватимемо за вас» - цілком вчасною. Тому, вимога перших тижнів «закрийте нам небо» (пам’ятаєте ще цю ахінею? - К.В.), котра легко переходила в третю світову, була абсолютно помилковою. А от пропозиція Заходу дати більше грошей і зброї для перемоги над Путіним і уникнення світової війни - дуже перспективною. Саме тому, дорослий дядько Порошенко й просив про ленд-ліз, коли привладні інфантіли в коротких штанцях ще канючили, аби американці почали збивати російські літаки.
Як на мене, настання ери ленд-лізу зелені хіба що відстрочили. І коли я читаю, як вони намагаються подати його як свою заслугу, я забуваю про обіцянку не критикувати владу під час війни
