Довго сушив собі голову – як описати побачене мною під час поїздки в Дніпропетровщину на запрошення команди Дніпропетровської ОДА? Вражень так багато, а емоції так розпирають, що не знаєш з чого починати? Розповім одною фразою – я бачив Україну майбутнього. Я бачив як вона мусить виглядати і як вона уже починає виглядати по селам і містечкам Дніпропетровщини.
Україна майбутнього – це лікарні, такі самі барвисті, душевно-теплі і гарно оснащені як Дитяча лікарня ім. Руднєва у Дніпрі
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1690950271018658
та неонатальний корпус дитячої лікарні на Космічному, у Дніпрі.
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1692111450902540
Україна майбутнього це гарний мов іграшка дитячий садок як у селі Слобожанському – з соляною кімнатою, комп’ютерним класом, зимовим садом, спортмайданчиком городом для діток, тощо.
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1691164040997281
або як той, що будують у селі Обухівка
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1690986134348405
або – у вигляді бджолячих сот, із зимовим садом. Як той що будують у селі Підгороднє.
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1692021497578202
Україна майбутнього, це турбота про людей з інвалідністю – особливо про дітей. Де для дітей з інвалідністю створені дитячі майданчики, які дозволяють їм гратися на рівні зі здоровими дітками – як той, що будують біля будівлі ДніпроОДА в Дніпрі.
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1691913737588978
Україна майбутнього – це сучасні, світлі, просторі, забезпеченні необхідним учбовим матеріалом школи, зі спортивними та дитячими майданчиками, тощо. Як у селі Петриківка
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1691118307668521
Або як у селі Солоне. Це – просто немає слів.
https://www.facebook.com/dmitro.vovnyanko/posts/1692212914225727
Україна майбутнього – це об’єднані територіальні громади які завдяки децентралізації можуть прямо на місці ефективно витрачати свої бюджети і вкладати кошти в те, що потрібно їм, а не в те на що гроші дадуть з центру. Які УЖЕ будують будинки, садки і спорткомплекси, як у селі Слобожанське (див. там де про садок). Які УЖЕ запрошують до себе бізнесменів і створюють їм умови для праці на місці. Які УЖЕ закуповують в свої громади пожежні машини і купу іншого обладнання.
Це – вже є. Це – реальність. Жити можна ще й так. Так – мусить бути.
Віщую заперечення: «Вам показали краще, а так не скрізь. От у нас…» Абсолютно згоден. Так – не скрізь. Не скрізь створені ОТГ – у багатьох місцях досі керують місцеві ради, членів і голів яких тамтешні мешканці стабільно обирають з часів совка – а потім скаржаться як клята влада їм умов життя не створює! Та й з самими ОТГ не все гаразд – десь вони працюють більш ефективно, десь – менш. Десь за зразок комфорту мають Європу, а десь – ідеалізований совок. Всяке буває.
Віщую питання: «А чого у нас не так?» Та тому, що наші проблеми почалися не з 1991 р. вони часто-густо тягнуться ще з 70-х років 20-го ст. – з совка. Школи, які не знали ремонту з 1976 року… Садок востаннє відремонтований у 60-х… Когось цим здивуєш? Зробити треба дуже багато і часу для цього потрібно чимало. Принцип команди ДніпроОДА: «ми маємо 10 убитих доріг, але не маємо грошей на ремонт всіх 10, тому ми зараз капітально робимо дві, а решта – потім». Гарно тому, хто живе біля тої одної – але іншим доведеться почекати. Не зразу Рим збудували.
Вже чую запитання: «А чому нам призначили не такого Резніченка, а того що у нас?» А тому що Резніченко – один і на частини не ділиться. Насмілюся нагадати, що Резніченко в минулому – топ-менеджер в бізнесі наближеному самі знаєте до кого. Я дуже гарно пам’ятаю який рев і стогін стояв коли Резніченка призначали замість «мега-екстра-супер-патріота» Коломойського. Скільки було смороду штибу «патріота замінили на свого менеджера – аби область розпиляти!» Маємо наразі змогу порівняти досягнення «патріота» і ефективного менеджера. До речі, така сама ситуація зараз в Одеській області зі Степановим, поставленим замість «великого реХворматора» Саакашвілі. Степанов зараз долає шлях такий самий тернистий, як Резніченко три роки тому – за того самого виття невдоволених.
Керівники ДніпроОДА не раз повторювали фразу: «Ми це і це робили навмання, бо до нас цього не робив ніхто, ми ризикнули – і вийшло». Ніхто не знав та й не знає, як саме треба відновлювати країну ефективніше. Дніпропетровщина – область де вдається. Вибачте вже, практика показує, там де керують «патріоти» і «реХворматори» - результати якісь ніякісь. Невідомо що краще, «патріот і реХворматор» чи типовий чиновник-середнячок? З чогось треба починати. Дніпропетровщина – приклад на якому навчатимуться інші регіони. Буде й на їхній вулиці свято.
«Як же у них так вийшло?» - запитаєте ви. Та от так. По-перше, Керівництво ОДА прикрило чимало схем за якими гроші раніше на місцях просто крали. Але це – не головна причина. По-друге, отой самий принцип «дві гарно зараз, замість 10 казна-як». Кошти витрачають ефективніше, і зданий об’єкт не доведеться ремонтувати вже наступного року. По-третє, ОДА веде серйозну роботу з підрядниками – методом проб і помилок знаходять засоби зекономити та скоротити терміни, шляхом прибирання вузьких місць в роботі самих підрядників. І нарешті головне – децентралізація. На місцях залишаються кошти. На місцях важко, зі скрипом, але знаходяться люди, які готові працювати над поліпшенням свого добробуту тут і зараз. ОДА, звісно, намагаються допомагати тим, хто готовий працювати сам. І це дає результати. Результати бачить бізнес – і теж приходить на допомогу. Бюджет розвитку Дніпропетровщини за три роки головування Резніченка зріс від 400 мільйонів до 6 мільярдів гривень. А у тому самому Слобожанському садок побудований значною мірою коштом ОТГ, допомога області там була мінімальна.
І майте на увазі – це скажено важка й виснажлива робота. ДніпроОДА доводиться боротися з усім, від місцевих мешканців, які тупо цуплять матеріали, до неоковирності чиновників столиці, які просто не розуміють, що там робить Резніченко – вони ніколи так не працювали. Не рятує навіть підтримка президента Порошенка, членом команди якого Резніченко називає себе постійно, бо чиновник гарно знає, президенти приходять і уходять, а він – лишається. Працювати в таких умовах не всі витримують. Я бачив як ламало морально кількох моїх знайомих, які пішли працювати у ДніпроОДА. Я помітив як вимоталися керівники ОДА за рік, відколи я бачив їх востаннє. Але…
Але от знову згадую побачене на Дніпропетровщині, і розумію – я бачив Україну майбутнього. І я неймовірно хочу в ту Україну.
PS. Вибачте, вийшло дещо емоційно. Про деталі роботи команди Порошенка в Дніпропетровській області розповім окремо.
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
