Там де Вова говорить по листочку – цілком терпимо. Я б хтіла, щоб во ім’я України та збереження наших нервових клітин йому взагалі заборонили виступати без папірця. Якийсь блок на шию повісити чи нашийник, який битиметься струмом при кожній спробі експромту.
Ех, мрії, мрії… З другого боку, потрібно розуміти, що Зе живе у своїй паралельній реальності, і те що нам видається диким і явно патологічним, для нього навпаки виглядає природнім. Ну якось так, бо іншого пояснення, як йому вдається щоразу дивувати аудиторію і щоразу по-іншому – у мене нема.
Так, він взявся прокоментувати фразу путіна про «нравится – не нравится». Хто не знає (я, наприклад, не знала і навіть не підозрювала про існування такого людожерського фольклору на росії) – погугліть. Це цитата з пісні, у якій ідеться про канібалізм та некрофілію.
Якою могла б бути реакція здорової людини на цей треш? Варіантів не так багато. І тим не менше, Вова обрав свій. Він сказав, що Україна дійсно «красавіца», а терпіння – це наша велика чеснота.
Я думала, у журналіста інфаркт буде прямо у прямому ефірі, він мало маску не проковтнув. А Вова тут же додає: я взагалі прес-конференцію путіна не дивився, я був зайнятий.
От на цьому місці я почала іржати; якщо раніше я вважала, що зустрічі Зеленського із путіним не можна допустити за жодних обставин, це буде геополітична катастрофа… То зараз вже не впевнена. А хай зустрінуться, правда. Один старий маразматик, а другий молодий, гм, оригінал. Хай поговорять між собою, хай Вова до Володі полізе цілуватися, обслинить усього. Хай пожартує про путіна у присутності путіна у своєму фірмовому стилі. Слухайте, може моль параліч розіб’є? Може Зе – це наша секретна зброя?
Ну і другий важливий момент, відповідь Зеленського Лукашенку. Якщо я правильно зрозуміла (знову ж таки, з поправкою на вітер), Зе пригрозив вусатому фюреру торговельними санкціями у випадку ескалації. Враховуючи структуру торговельного балансу між нашими країнами, це дійсно серйозний і дієвий важіль впливу. Звичайно, фраза Зеленського «я ВЧОРА попросив показати мені статистику…» трохи напружує, бо глава держави мав би знати цю «статистику» назубок, так щоб серед ночі розбудили і розказав, і далеко не на вчора… Але знову ж, мрії, мрії мої.
Лишається молитися, щоб у тій богадільні хоч хтось адекватний знайшовся. Пише ж Вові хтось публічні виступи на листочку? От хай тримаються за цього копірайтера, доки серйозні люди все розрулюють.
