Знаєте, що бісить? Фраза «Та хай беруть Крим і Донбас, щоб від’їбались». Чув давно та часто. Зараз люди її не кажуть, бо в ряху можна отримати.
Але подумки, впевнений, хтось та повторює. Бачить війну локальною. Мовляв, Харків та Одеса дали пизди російським агентам, а Донецьк не дав? Хха! Ну і нахуй з пляжу. Ото легко, блядь. Можна дорахуватись до такого, що з Чопа доведеться самому вйобувать. Та зараз не про це.
Ви можете не любити Донбас та Крим. Їх жителів. Але це – зашморг, і не для нас.
Легко думати, що хтось відмовиться від земель і на цьому все скінчиться. Що Росія піде та більше не полізе. Ой яка помилка. Як і будь-які верески про легкі рішення складних проблем – або вас найобують, або це тупо не спрацює й все одно найобують. Таке собі.
Можу назвати один наслідок такого злочину. Знаєте, який?
Росія виходить з-під санкцій. Легко, бере й виходить. Бо ялинка обмежень будувалась навколо одного факту. Війна почалась в Криму. Російські ноунейми зі зброєю почали «пригоду на 20 хвилин», яка триває вже майже десятиліття. І, хто б не вводив відро санкцій, це – їх основа.
Ви маєте право проклинати колаборантів, які здали свої міста. Я їх теж проклинаю. Вони допомогли ворогу почати війну, де гинуть найкращі з нас, де згасали цілі покоління.
Можете сердитись, аби пара з вух не пішла. Знову ж, я й сам часто серджусь. Це норма.
Але ніколи не ведіться на емоції та ставлення до конкретних людей із ототожненням на цілі області. Не треба так. По-перше, це негарно – зараз багато людей із Донецької чи Луганської області за нас воює. В 2014 році не всі кликали Росію. Далеко не всі.
І знаєте, що? Не бажайте скинути зашморг із РФ.
Не просто з Путіна, що ви. Він старий і одного дня помре, як і кожен із вас. Але Крим та Донбас – голка, на яку він підсадив всю свою державу. Цілі покоління. І вони з неї самі ніколи не злізуть.
Вони кричатимуть, що Крим їх. Віддасте їм його – скажуть, що Київ їх. Або Львів. Але потім точно Варшава.
Поляки нє, бо НАТО заступиться? Покажіть, як воно реагує на вчорашні гелікоптерні політушки в Польщі. Бо я бачив, що ніяк. Звісно, нам треба в НАТО, але більше заради статусу та інвестицій (вони хоча б будуть).
От за Техас НАТО заступиться. Шкода, в Польщі немає Техасу.
Покричать росіяни про Київ та Варшаву. та й завалять дзьоба. Всі видихнуть. Але таймер наступної війни вже почне рахувати дні. Війни вже за ваше місто. Чи шматочок вашої області. А головне – за ще один шматок України. Бо війна почалась не через якогось донецького підараса. Війна почалась, коли ворог хотів нас загарбати.
В нього не вийшло. То нахуя допомагати з повторною спробою?
Санкції не дають РФ розкачати оборонку. Навіть якщо партнери змусять нас заморозити конфлікт, не давши ніхуя – РФ не матиме ту передишку, яку дасть легалізацієя здобичі. Ви ж знаєте, як вона цим хоче скористатись.
Ось «ланцети» та «орлани», наприклад. На них було куплено ліцензії задовго до 2022-го. І вони роблять нам проблеми.
Їх винайшли росіяни? Ні. Купили, бо мали гроші й 0 санкцій.
Розв’яжете їм руки – і побачите за 5-10-15 років, що втома від війни дорого вам обійшлась. Бо ці уйобки ще багато чого куплять. Вони й зараз купують. Правда, мало й важко. Вони не візьмуть нові станки найвищого гатунку. Не придбають щось із озброєнь, бо їх представників на поріг не пустять.
Не подобається, що в росіян тепловізори із Франції знаходили? Мені теж. То навіщо давати їм придбати це легально?
Знаю, текст дивний. Це не тому, що я щось проаналізував і насипаю натяки. Не пиздітиму: нема такого. Знаю рівно те ж саме, що й ви. Інсайдерів у Білому домі не маю, агентура на Даунінг-стріт на зв’язок не виходить.
Я пишу це, бо війна важка. Під час випробувань навіть найсильніший може здригнутись. Показати слабкість.
Думайте не про сєпарів 2014-го. Думайте про те, що заморозка війни – краще, ніж повне її припинення не на наших умовах. Бо потім те ж саме отримаєте. І я теж. Навіть якщо патріотизм здає позиції всередині вас, лишайтесь практиком.
І, звісно ж, це принципове питання. Але бачите? Вже не лише принципи.
Або по-нашому, або зашморг.
