Навіть при наявності певних знань та наукової бази, але при поточному рівні держуправління це фізично неможливо зробити. І тут дуже показова ситуація з мінами.
Яке відношення мають звичайні міни до ядерної бомби? Зараз поясню.
Одна з основних проблем, яка зараз заважає виробництву мін та снарядів, є дефіцит сировини.
Якщо спробувати намалювати простий ланцюжок виробництва, то він виглядає наступним чином. Одразу скажу, що я не буду вказувати всі компоненти, щоб
не збити вашу увагу від головної ідеї:
Міна - порох - нітроцелюлоза - целюлоза.
І проблема з виробництвом мін існує тому, що рішення щодо виробництва цих компонентів приймаються різними бізнесам з різних галузей економіки. От тільки між ними немає координації.
Самі виробники цю координацію налагодити технічно неспроможні. Виробник міни не може вплинути на виробника пороху. Виробник пороху на виробника нітроцелюлози. А той на виробника целюлози.
І головна причина відсутності цієї координації полягає в тому, що виробники пороху та нітроцелюлози обмежені досить вузьким специфічним ринком. Якщо цей ринок зникне, то в них не буде альтернатив і доведеться закривати виробництво. Тому кожен окремий виробник, який сприймає свої інвестиції виключно з позиції бізнес-підходів, досить обережно нарощує виробництво. А це в свою чергу приводить до дефіциту сировини і як результат - дефіциту мін.
В той же час, цю діяльність може координувати держава. Так само як топ-менеджмент компанії контролює окремі бізнес-підрозділи компанії щоб ті працювали як один механізм. То так само міністри мають координувати різні галузі між собою щоб ті працювали як один механізм. І міністр має розуміти мотивацію кожного окремого бізнесу та знати інструментарій, за допомогою якого держава може усувати збої в окремих ланках ланцюжка.
І в нас державні чиновника цих функцій не виконують взагалі. Вони не розуміють ні мотивації бізнесу, ні причин збою, ні інструментарію. Просто тому, що реформовані державні інститути розівчились це робити.
І з ядерной зброєю буде те саме. Бо там так само треба координувати різні галузі економіки: від видубутку сировини, її збагачення, і подальшого виробництва. Як виглядає ця координація при виробництві ракет, то я колись описував на прикладі Південної Кореї. А наші чиновники цього робити не вміють.
Ну про що ми говоримо, якщо в нас на 3 рік війни навіть толком не налагоджено виробництво неядерних балістичних ракет?
