"Я завжди казав, що людям варто грати в шахи, причому це вміння бажано закладати з дитинства" - Дмитро Іванов

"Я завжди казав, що людям варто грати в шахи, причому це вміння бажано закладати з дитинства" - Дмитро Іванов

Шахи непогано розвивають логічне мислення та навчають прораховувати свої дії на декілька кроків наперед, що потім стає у нагоді.

Про що мова.

Зараз почали відчиняти вікно Овертона розмовами про те, а чи варто нам домовлятися з ворогом, чи ні, в якщо так, то під які саме гарантії.

В коментарях читаєш очікувані маніпуляцій типу "А от хлопці на фронті втомилися". Так, втомилися.

То відправ свого чоловіка, брата, сина їм на заміну.

Що, ні?

Як це "Пішов ти нахуй "?

Моя думка незмінна: початок перемовин з ворогом - це початок нашого краху.

Пояснити? Ну ок.

Отже, що, на вашу думку, є "центром тяжіння" РФ?

Тобто, тим елементом, ураження якого призведе до ураження всієї країни в цілому?

Армія? Економіка? Соціум?

Ні. Центром тяжіння РФ є її політична система. Тобто, саме той світ Оруела, який так ретельно вибудовувало одне плешиве хуйло.

Але чи хочуть Захід і США знищення РФ як країни з подальшим розвалом її на купу країн?

Ні, не хоче.

Причина тому лише одна: ядерна зброя. Нікому не потрібна купа бананових республік з ядерними палицями, це надто ризиковано.

Чи хоче Захід негайного звільнення українських земель від окупанта? Теж ні, бо війну це не закінчить, а просто посунеться лінія фронту.

Заходу потрібна РФ на чолі з адекватним керівництвом, яке буде будувати лікарні та інститути, а не ракети і танки. Так, це наївно, але вони хочуть саме цього, і зовсім не тому що такі добрі, а просто тому, що це логічно і безпечно.

Захід, на жаль, буде поки що робити все для виснаження РФ, але мова трохи не про це.

Отже, уявимо собі ситуацію: ми підписуємо мирну угоду з РФ під гарантії того, що у випадку продовження агресії всі країни НАТО нанесуть ураження пл території РФ ядерною зброєю.

Ну а що? Коли мрієш, ні в чому собі не відмовляй.

І як? Здавалося б, всім гарантіям гарантія, далі вже нема куди, правда?

Чи витримає це подальшу війну?

Відповідь: ні, ну витримає.

Просто одного чудового дня РФ викине в Інтернет відео, на якому якісь люди у військовій формі ЗСУ штурмують село Залупівка на території Балалайні.

І чергова унила лошадь скаже:

- Ну а що ми можемо зробити? Ми лише захищаємося, от тому дві армії зараз рухаються у напрямку Києва, бо без зміни політичного керівництва України війну не зупинити.

Все, мат, ми приїхали. Ніякий Захід у такому випадку не застосує свої гарантії, бо їм потрібно буде ще десь півроку розбиратися, а чи дійсно це були не українські солдати.

Жодна гарантія не стримає ворога. Ворога стримає лише контрольований (!) крах його політичної системи.

А будь-які домовленості з ними - це цугцванг.

Вчіться грати у шахи, любі друзі.

Бо люди в нас любить грати не у шахи, а в шашки. Причому у "Чапаєва", тому так і живемо.