Передбачити напад сказу в очільників держави внаслідок публікації Залужного було не складніше, ніж зміну дня й ночі.
Досі сам він жодного разу на відверте загострення з політичним керівництвом не йшов, більше того, підкреслено уникав навіть тоді, коли його відверто провокували. Що ж сталося?
Я б іще зрозумів, коли генерал, вирішивши йти в політику, спровокував би своє звільнення - і вʼїхав невдовзі на Банкову на білому коні. Але ж точно знаю, що такого рішення під час війни Залужний у жодному разі не прийме (та й після - не факт).
Тобто, причина - в самій суті месиджів, котрі генерал вирішив донести.
1. Для союзників: без потужнішої зброї перемога України неможлива. Наявна такого шансу сьогодні не дає.
2. Для українського керівництва: якщо ви не зможете добитися цього від Заходу, сідайте за стіл переговорів. Досить згодовувати Молоху життя українських солдатів заради порожніх лозунгів і політичних ілюзій.
І за те, щоб донести ці ідеї (особливо, другу), генерал виявився готовий ризикнути посадою Головнокомандувача.
П.С. Я сьогодні не бо-зна який впливовий (пройшли ті часи). Але якщо від мене хоч на найдрібнішу краплю залежатиме, чи прийме рішення Залужний після війни йти в політику й чи вдасться йому очолити державу, зроблю все можливе
