Путін, реагуючи на «план перемоги» з Києва, змушений глобалізувати війну. Іран погрожує розповсюдити її на весь Близький Схід, готуючись до масштабної війни з Ізраїлем, його ЦАХАЛ готовий буде нанести не лише удари по ядерній і критично важливій економічній інфраструктурі Тегерана, але й вдатись до точкового удару особливим або ядерним боєприпасом.
Традиційна оцінка може бути хибною. Війна Ізраїлю з аятолами, які контролюють ХАМАС та Хезболлу, не є окремою від української. Вона частина стратегії хаосу Путіна.
З двох частин – зменшити воєнну допомогу Україні і переключити увагу США на нестабільний, крихкий арабський світ, який є головним драйвером глобальної економічної стабільності й енергетичної безпеки. Через нафту.
Путін розуміє, що розпалювання війни в цьому регіоні разом із відмовою Заходу купувати російську нафту може швидко обвалити ринки США і ЄС. Він також точно прорахував, якщо США будуть втягнути в безпосередню війну з Іраном, а «Болівар двох не понесе».
Правитель Московії, судячи зі всього, чекає на ядерний удар Ізраїлю по Ірану. Тоді у нього будуть розвʼязані руки. Все це надзвичайно сильно обмежує маневр адміністрації Байдена.
Наступний президент США залишиться заручником Путіна. Хоче він цього чи ні. Трамп вже дав згоду. Гіперактивний тиск, близький до ультиматуму, союзникам президента Зеленського змусив Путіна зробити ще один крок з глобалізації війни. Він безпосередньо включає в неї Північну Корею.
За даними південнокорейської розвідки, яка змагається з естонською, за ексклюзивність інформації, Пхеньян поставив вже Росії більше тисячі балістичних ракет і близько 10 млн різноманітних снарядів.
Речник Пентагону Сабріна Сінгх днями заявила про перекидання десяти тисяч північнокорейських військових на Далекий Схід на російські навчальні бази. Частина з них, вже в Україні.
Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль підтвердив це голові ЄК Урсулі фон дер Ляєн. Bloomberg в скепсисі: у союзників України мало варіантів реагування без ризику ескалації конфлікту.
Тому, США ведуть активні переговори із Сеулом, аби загальмувати в допомозі Україні зброєю. Південна Корея – пʼятий виробник її у світі. І в неї є вся лінійка необхідних важких наступальних озброєнь і технологій, які Україна вже частково використовує через воєнні поставки Польщі.
Політичне керівництво Сеулу підписало компроміс із США, що постачання південнокорейської зброї відбудеться лише при наданні Росією Кім Чен Ину російських воєнних технологій. Чекати залишилось недовго, можливо тиждень-два.
Путіну потрібні не лише північнокорейські піхотинці. Його стратегія – максимальне розширення ареалу ескалації. Втягування глибше у війну Китаю. Від якого на 90% залежить існування нинішнього політичного режиму у Північній Кореї та продовження його швидкого стратегічного озброєння. Пекіну здається, що саме він вміло на ниточках тримає Путіна і скеровує його проти США, розширюючи глобальну воєнну ескалацію, в якій глибоко має загрузнути Америка.
Недалекоглядність Трампа і полягає в тому, що він вважає Путіна самостійним гравцем. Кремлівський правитель однаково грає з Китаєм, США, Іраном і Ином, разом з Бразилією, Індією і ПАР для перетворення світу в нестабільний, турбулентний простір.
Він змушує думати всіх, і вони все більше до цього схиляються, що добровільна передача України Росії, Путіну, ледве не швидко верне світ до нового циклу стабільності й порядку. Проте, вампіри одним ковтком крові з яремної вени не задовольняються. Звичайно, він боїться, що в Заходу не буде вибору, і він змушений буде якимось чином реагувати та підтримувати план перемоги Зеленського.
Найперше, продовжувати озброювати ЗСУ сучасними технологіями ведення війни. F-16, «Хаймерс», важкою артилерією, танками, максимально розширюючи парк ППО. Одночасно надаючи передові нового класу високотехнологічні й роботизовані системи. Ударні, коригувальні, розвідувальні. Разом із супроводженням ударів по окупованих і російських територіях всіма видами розвідок.
Які б обмеження політики не вводили, війна примусить їх і воєнних лише розширювати воєнну підтримку України.
